Глава 2

Знаєш,вже тоді вона подумала,що  не знайде такого більше ніколи. Буде порівнювати всіх з тобою, твоя безкорисливість ,щирість,ніжність - щось таке,яке ніколи  ніхто не знав та не бачив... Світило сонце у вікно та гріло...Хотілося взяти його за проміння та обійняти. Вона любила обійми так як і Ти. 

Вона почала згадувати про тебе кожного дня,кожної хвилини. 

Нарешті була зустріч,вона летіла на неї неначе на крилах.Улюблений парк, улюблений друг,та улюблені обійми з ним. Їхні розмови тривали настільки довго ,що не хотілося прощатись ,кожен день поруч був чарівним наче казка. Його погляд пронизав всю її душу ,вона боялася його погляду ,але так усміхалася. Вони були настільки щасливими ,що хотілося стрибати від щастя,вони і стрибали,це було смішно але так легко...

Вона знала ,що закохається ,так і сталося..

Якось зовсім таємно , дивлячись на фотографію та бачити через неї душу , серце вона любила Тебе.

Знаєш настільки часто у голову приходили думки про тебе, що це вже було не серйозно. Настільки щирою вона була тільки з Тобою , ні разу не сказавши не правди, та нічого не приховуючи не прикрашаючи, вона щиро та таємно любила, якщо б не але.

Тим але стало все, коли Ти таки це зрозумів. У неї відняло мову та взяло за руку мовчання, хотілось плакати, але тікати, а найбільше хотілося взяти Тебе за руку та міцно обійняти зі словами "я люблю тебе"

Якщо ти дочекаєшся завершення , буде діяти твоя Надія, роль , яка грає у серці