Глава 17 "Зміна тактики"

Ноа.

 Мен.

   ПІСЛЯ ПРОГУЛЯНКИ ми зі Слім порозходились по своїх кімнатах, потім прийняли душ (звичайно по черзі, хоча в мене в голові вирувала інша картинка, і там ми були удвох в одній кабінці), переодягнулись, і от стоїмо на кухні і готуємо собі обід. Товчену картоплю з грибною підливою та відбивною. Ми це ще навчились готувати з коледжу. Іноді ми дивилися кулінарні програми до пізньої ночі, при цьому я масажував їй ніжки і ми розпивали вино, запам'ятовуючи рецепти - от один з них. 

   — Як смачно пахне. — Муркоче Слім, мішаючи підливу з грибів. 

   Я теж знаю щось, як смачно пахне і це твоє волосся, твоє тіло… я б міг вдихати тебе вічність. Дивлюсь на неї і говорю.

   — Не те слово! М’ясо теж майже готове. — Перевертаю його на пательні і додаю вина. Кидаю гілочку розмарину та шматочок вершкового масла до м'яса з вином і роблю фірмовий трюк, - нахиляю пательню і все спалахує. Слім радісно плескає в долоні і з захватом дивиться на мене. Люблю цей погляд. — Краса!

   — Обожнюю, як ти це робиш! Так гарно! — Усміхається і продовжує помішувати соус. 

   Слім заглядає в каструлю, а я дивлюсь на неї і розумію, що я не хочу більше знущатись над нею. Не хочу робити їй боляче своїми розмовами з Лією. Я знаю, як боляче може бути, знаю, як це ревнувати і я не хочу, щоб вона це відчувала. Мені потрібно її добиватись, показувати, що я нікуди не дінусь, цілувати і проводити гарні та романтичні дні. 

   Сьогодні коли вона плакала у лісі на моїх грудях, я зрозумів, що вчиняю неправильно. Я кохаю її. Кривдити ревнощами - це не те, що потрібно. Тож, сьогодні ж зателефоную Лії і скажу, що план змінюється. Я знаю, що Лія хоче як найкраще, але це й план - відпадає. Я буду розбудовувати інакшу стратегію, щоб Слім зрозуміла - я в її житті назавжди. Ревнощі та інша дівчина - це не те, що змусить її думати про мене, як про того, хто буде надійним плечем на все життя. Тож… романтика, цілунки і м'які кроки, які зроблять так, що вона буде в моїх обіймах до кінця осені. В нас рівно половина. 

   — В тебе є на сьогодні робота?

   Слім підіймає на мене свої неймовірні очі, немов у кицьки, і я ковтаю, коли вона облизує пальця на який потрапив соус. Яка тут може бути лише дружба?!

   — Так, трохи треба попрацювати над невеличкою статею, а потім я вільна. А в тебе які плани? — Бачу, як Слім зніяковіла, посумнішала, і прокашлявшись, додала. — В тебе напевно сьогодні зустріч з Лією? 

   У мене сьогодні зустріч з тобою.

   — Ні. З чого ти взяла?

   Слім розчервонілась і промовила.

   — Ти їй обіцяв крепатуру. 

   Вона не дивиться на мене, тому я роблю так, щоб подивилась. Підходжу до неї, беру її обличчя в свої і чесно говорю, дивлячись прямісінько в її неймовірні очі.

   — Ми говорили про катання на велосипедах. От звідки крепатура.

   Слім ковтає і нерішуче запитує.

   — І витривалість - теж про це?

   Я хитаю головою і бачу на її губах ледь помітну усмішку. Ми дивимося одне на одного, її обличчя і досі в моїх руках. В моїх думках вирує лише одне бажання - вп'ятись в ці повні губи з ледь помітною усмішкою і довго-довго цілувати. 

   — Так. — Відповідаю я. — А ти про що подумала, Пупсику? Ти подумала… про секс?! — Знущаюсь з неї, а вона червоніє.

   — Ні. Чого б це?! Я так і подумала… про велосипеди. — Вона звільняється з моїх рук і швидко говорить. — В мене через тебе ледь соус не збіг. 

   Я засміявся, чим ще більше зробив її щічки червоними. Моя люба, Слім… Мій Пупсику… я тебе сьогодні поцілую. Може і не один раз. Щось вигадаю. Вечір буде цікавим та п'янким - обіцяю це тобі Слім.

   — Стосовно твого запитання… поки ти будеш працювати, я хотів би поблукати в інтернеті і пошукати приміщення. До речі, - завтра можемо поїхати разом у місто і пошукати щось за тими адресами, які я сподіваюсь сьогодні відкопати. Ну як тобі план?

   Бачу радісні очі Слім, солодку усмішку і розумію, що потрапив в ціль. 

   — Кайфезний план! Я дуже хочу разом з тобою втілювати твою мрію у життя. 

   Ці слова влучили в саме серце, і я запитав не роздумуючи.

   — Хто зна, може я тебе вкраду в Нью-Йорка і ми будемо працювати разом. — Слім ошелешено дивиться на менеі і я додаю. — Знаю ти любиш Нью-Йорк, але ж це життя… може колись тобі закортить знову жити тут і працювати зі мною. Ми були б чудові партнери. — На цих словах ми обоє ковтнули і облизали губи. Так, Пупсику - “партнери” ми були б просто чудові і в тому плані, що ми зараз думаємо - ми ними будемо. 

   — Можливо… хто зна?! — Усміхається, і я відчуваю, як здіймається тепло всередині, яке розливається по всьому тілу. Її слова дуже багато говорять, хоча вона напевно навіть не усвідомлює це. Поки що. 

   — М'ясо готове. Що там з соусом? — Запитую я. 

   — Соус теж вже готовий. Залишилось потовкти картоплю.

   — Зараз нею займусь, а ти розкладай тарілки та все інше.

   — Добре.

   Слім усміхнено йде повз мене, і встаючи навшпиньки, тягнеться до моєї щоки, але я кмітливий хлопець, і реакція в мене хороша, я все-таки грав у футбол тож… Тепер моя рука в її волоссі, а мої губи на її губах. Вона у мить стогне і я ричу в її губи, які піддаються моїм діям. Торкаюсь її язика своїм і вона знову тихо стогне. Я божеволію від цих тихих проявів її задоволення. Аж раптом вона виривається з моїх обіймів і шоковано дивиться на мене. Вона нічого не говорить і я також. Слім розгублено задкує до стіни і ледь з нею не зіштовхується. Вона, як перелякане кошеня, якому потрібно показати, що його не полишать після того, як відіграють та приголублять. Я міг би щось сказати, але нічого не говорю, повертаюсь до готування і даю їй можливість просто думати… і бажати. 

   Товчу картоплю, доки вона тихенько дістає прибори з тумбочки, потім підходить ближче і обережно тягнеться до шухляди, яка поруч зі мною. Саме тут лежать виделки та ножі. Я трохи відсовуюсь і вона швидко відчиняє шухляду, бере все необхідне і швидко йде до столу.