Глава 11 "А от і гості!"

Слім.

 Мен.

   ДОФАРБОВУЮ ОЧІ і дивлюсь на себе в дзеркало з усіх боків. На мені біла футболка з чорною смужкою посередині та чорні джинси. Я нервую. Дуже. Ніколи ще так не нервувала. Звичайно! Сьогодні я "матиму за честь"  познайомитись з тією, яка поклала око на Ноа. Головне тримати себе в руках і нічого такого не сказати, не зробити і не виказувати свого невдоволення. Я доросла людина. Я все зможу. Напевно…

   Підправляю пальцем під оком тіні і згадую в триста десятий раз, як Ноа притискав мене що дивана. Він зв'язав мої руки майкою… це було мега гаряче. Ноа мене не поцілував, не торкнувся, а я вся палала. Його дії були такими… не дружніми… Так ми себе ще не поводили. Мені здалося, що він захотів мене поцілувати, але я перелякалась… і єдине, що прийшло в голову сказати, що піді мною пружина. А те, що я відчувала між стегон - то напевно… теж - "пружина"?.. Про що я думаю?.. Ми стільки років друзі… Ми стільки всього разом пройшли… Те, що в нього щось там заворушилось, просто реакція тіла на те, що ми опинились в такій цікавій ситуації. Як я знаю в нього давно нікого не було… таке враження, що він і досі незайманий. Але кого я обманюю?! Він ходячий секс! Ноа може бути з будь-якою дівчиною, тільки гукне. І от одна із дівчат - відгукнулась. 

   Стукіт у двері. "Про вовка промовка, а вовк у хату". А от, напевно, і наша головна гостя?! Чую сміх унизу і мене всю трусить. Що зі мною?! Бррррр…

   Треба йти. Порахую до трьох і йду. 

   Один… два… три. 

   Виходжу з кімнати і йду сходами. Спустившись одразу, потрапляю в обійми Саммер. І я і вона починаємо пищати від радощів! 

   — Привіт, моя люба! Як я скучила! Неймовірно виглядаєш! — Саммер не відпускає мої руки і розглядає мене з усмішкою до вух. — Хочу тебе познайомити з моїм коханим. — Очі Саммер сяють і мені дуже приємно її такою бачити. Вона заслужила на своє щастя. 

   До нас підходить дужееее вродливий хлопець. Його сірі очі теж усміхаються, коли він дивиться на Саммер. За мить він дивиться вже на мене і простягає руку.

   — Ілай, наречений цієї красуні. — Цілую у скроню Саммер, вона червоніє і тулиться до його грудей. 

   Ми потискаємо одне одному руку і я говорю. 

   — Слім, подруга цієї красуні. 

   — Ви мене змушуєте червоніти. — Сміється Саммер.

   Чуємо з сусідньої кімнати, - тобто з кухні, голоси. Я вся починаю тремтіти. Ось і зустріч року! Шкода, що я до цього не випила келишок вина. Виходить з кухні Ноа, а за ним сіроока красуня. Блін! Вона ще гарніша ніж на фото. Фігура така ж сама неймовірна, як і мордашка. Йоханий! Треба було випити перед цим два келихи, а не нуль. 

   — Знайомся Слім - це Лія. Сестра Ілая. 

   Дівчина обіймає мене так, наче ми з нею найліпші подруги на землі і я обіймаю нерішуче її навзаєм. Відсторонюється і говорить.

   — Рада знайомству Слім.

   — І я рада знайомству Лія. 

   Ми усміхаємося одна одній, а потім вона підходить до Ноа та торкається рукою його грудей, майже обіймає і говорить, усміхаючись своєю бездоганною усмішкою.

   — Ноа… я гадаю, що ми неодмінно подружимось з твоєю ліпшою подругою. 

   Ооо! Розумію! Помітила територію. Дівчина не пропаде. Це підкреслення слів, що я Ноа "ліпша подруга" - змушує мене вкусити себе всередині за щоку. 

   — Неодмінно. — Кажу я, усміхаючись і думаючи, де знайти випивку?

   За вікном з новою силою починає йти дощ, і ми вирішуємо посидіти у вітальні, і саме там й повечеряти. Тож, ми з дівчатами йдемо на кухню, щоб позносити їжу до столика. 

   — Ви давно дружите з Ноа? — Цікавиться Лія, доки ми розкладаємо салат на тарілки. 

   "Дружите".

   — Ще з коледжу. 

   — Класно! — Лія підходить ближче, спирається спиною об стільницю і тихо шепоче, щоб її не почули хлопці з вітальні. — Не знаю, як ти з ним не замутила… Він же ж просто нереальний! 

   Вона сміється і як ні в чому не бувало знову береться за накладання салату на тарілки. В мені все бурлить та закипає. Ця дівчина не те, що містить територію - вона просто якась хижачка! 

   — Ну… я проти, щоб дружба перейшла у відносини. 

   Саммер та Лія дивляться на мене, забуваючи про те, що вони робили. Я видихаю та пояснюю.

   — Краще я буду з другом, ніж… цю дружбу зіпсують якісь сварки чи розставання. 

   Лія кладе оливку до рота і говорить.

   — А не жалкуєш про таке своє рішення?

   Я стою в ступорі. І що мені на це тепер відповісти?

   — У мене є друг… тож…

   — А міг би бути ще й коханець. — Лія дивиться у бік дивану, де сидять хлопці і додає. — Ти напевно просто не бачила Ноа без футболки… — Підморгує вона і йде з тарілками повз мене до хлопців. 

   Я дивлюсь на те, як Ноа їй допомагає з тарілками, а вона мило до нього усміхається. Сідає поруч з ним і обіймає його біцепс. Я стискаю в руці помідор і він лізе крізь пальці. Трясця!

   "Ти напевно просто не бачила Ноа без футболки"... А ти напевно вже все роздивилась?! Йоханий! Невже в них вже був секс? Та, ні… ні! І ще раз ні! Якщо б був, навряд чи Ноа захотів, щоб я залишилась. Хоча… я його подруга, як інакше?!

   — Ти вже видушила сік із помідора. — Сміється Саммер і дивиться мені в очі. — Тебе хвилює, що Лія говорить про Ноа?

  Я хмикаю. Роблю вигляд, що я ошелешена запитанням.

   — Чого б це? Вони дорослі люди… вільні - люди. 

   Саммер дивиться на мене примружившись, а кутики її губ підіймаюься доверху в загадковій усмішці. Вона хитає головою і не припиняє усміхатись.

   — Ага… 

   — Ти що мені не віриш?! 

   Я так обурилась, що сама себе почала видавати. Саммер засміялась і сказала.

   — Вірю, вірю… головне - щоб ти перед собою була чесною. — З цими словами вона бере коробку з піцою і цілує мене у щічку. Я стою сама самісінька на кухні і чую лише власне серце у скронях. Дивлюсь на Ноа та Лію, яка вчепилась в його руку, і думаю про те, що я могла бути на її місці. Але… я боюсь. Боюсь, що ми знищимо дружбу, якщо романтичні стосунки в нас не вийдуть.