Розділ 5 "Знайомство"

Ноа.

 Мен.

   ПОТИСКАЮ РУКУ неймовірно вродливій дівчині після того, як Саммер нас представила одне одному. На мене дивляться, роздивляються мене пара сірих очей під густими віями. Повні губи розтягуються в усмішці і вона говорить.

   — Рада знайомству, Ноа.

   Я усміхаюсь навзаєм і відповідаю.

   — І я радий знайомству, Лія. 

   — Виходьте на веранду. Там є вино… пригощайтесь. А ми з Ілаєм - на хвилинку до кухні. — Повідомляє Саммер заготовлену, як ми розуміємо фразу.

   Ілай усміхається і поправляє назад волосся. Його очі блищать від усмішки. Вони дуже схожі з сестрою, очі один в один. 

   Знизає плечима і йде за Саммер, говорячи через плече.

   — Це не заплановано, як ви вже зрозуміли. 

   Ми всі сміємось, а він отримує під ребра ліктем від Саммер. Потім він її хапає в обійми і цілує кілька разів в шию. Вона сміється і я радий, що вона така щаслива. Вони зникають в кухні, а я вказую Лії на вихід на веранду. 

   Ми виходимо на свіже повітря. Бриз, ліс та осінні барви огортають з усіх боків. Я радий, що повернувся сюди. Дуже радий, але моє серце розбите від того, що зі мною немає поруч Слім.

   — Тут так гарно. — В мої думки влітають слова Лії і я повертаюсь до неї. — Колись теж придбаю собі котедж в лісі. 

   — Це гарна ідея. Я жив у Нью-Йорку… — Почав я, але Лія так радісно запищала, що я засміявся.

   — Вибач! Всі кажуть, що я занадто емоційна. Але, яка вже є. — Сміється і запитує. — Але зараз ти тут… Ти повернувся сюди, чи як?

   — Повернувся. Котедж навпроти - то будинок моїх батьків. — Я підходжу до столика і запитую. — Вина?

   Лія хитає головою.

   — Так, будь ласка.

   Доки наливаю нам вина, продовжую.

   — Я мріяв про Нью-Йорк. Кілька років тому я почав працювати там… в редакції. Але з часом зрозумів, що хочу знову жити тут і відкрити свою власну справу.

   — Редакцію?

   — Так. 

   — Розбили серце?

   Я дивлюсь на Лію і не можу збрехати цим сірим очам, які немов в душу заглядають. Хитаю головою, передаючи їй келих з вином.

   — Так. 

   — Довго були разом? — Запитує Лія, роблячи ковток вина. 

   Від її запитання я подавився вином, і прокашлявшись, заговорив.

   — Ми не були разом… вірніше були, але лише як друзі. 

   — Стоп! А вона хоч знає про твої почуття? — Лія зводить брови на перенісся і сканує мене. Вона менша за мене зростом на голови дві, і так мило задирає своє обличчя, щоб дивитися на мене. 

   — В неї табу стосовно цього. Вона одразу попередила, що лише дружба. Я погодився.

   — І тепер страждаєш.

   Я знизаю плечима і йду до перил. Спираюсь на них і Лія робить теж саме. Дивимося на горизонт і я кажу.

   — Я не хотів втратити дружбу. 

   — Але, ти дозволив вашим стосункам залишитись такими, якими вони є. Невже краще не спробувати? Я розумію, що ти боявся втратити дружбу, але… Йоханий! Ти навіть не спробував. Можливо… якщо б ти щось їй сказав…

   — Сказав. Але вона зробила вигляд на наступний день, що не пам'ятає. От і вся історія. 

   — Фігово. 

   — І я такої думки. 

   Ми засміялись і зіштовхнулися келихами. Надпиваємо вина і вона мені з вереском на вухо, говорить.

   — Зроби так, щоб вона ревнувала.

   Я дивлюсь на Лію з шоком. Нас сюди покликали точно не для дружби, але здається у мене з жінками лише таке і буває. 

   — Навіщо? Їй байдуже. Я весь час слухав про її бойфрендів і заспокоював, коли щось не виходило. Якщо б вона щось відчувала до мене… чи розуміла мене, такого б не було.

   — Красунчику - тепер ти можеш бути на її місці. Вона ж не знає, як це… Чи я не права? Ти хоч раз розповідав їй про своїх дівчат?

   — Ні.

   Лія шоковано дивиться і видихає.

   — Ноа, прошу… скажи, що ти теж ходив на побачення а не лише чекав на її прозріння?..

   Мені соромно зізнатись. Я чоловік, якому двадцять сім, за останніх чотири роки не ходив на побачення. Та що там говорити - у мене і секс був лише один раз за цей час. І якщо б не ініціатива голодної дівчини з вечірки, я б і його немав. Я навіть добре не пам'ятаю, що тоді було. Ми випили на якісь вечірці, з якої Слім пішла зі своїм бойфрендом, тупоголовим ідіотом, який покинув її через три тижні. Тоді я зрозумів, що то була дурість… я не хотів так. Я не мав більше ні побачень, ні сексу, але Слім бувала на побаченнях, у неї були стосунки та секс.

   — Було щось… але… 

   — Один раз секс. — Вона хотіла пожартувати, але побачивши моє обличчя, шоковано розкрила очі. — Вибач. Я зрозуміла. 

   — Я кохаю її.

   Лія потирає мені спину, і я відчуваю її тепло. Це приємно.

   — Їй пощастило. Вона навіть не розуміє наскільки. Але зрозуміє. Я тобі обіцяю. — Вона усміхається мені і додає. — Вона до тебе сама прилетить - побачиш. 

   Я дивлюсь в сірі очі, які як я зрозумів вигадали план. Вона підіймає келих і ми зіштовхуємося ними у повітрі. 

   — А ось і ми! — Чуємо позаду нас голос Саммер.

   Розвертаємося до Саммер та Ілая і бачимо на їхніх обличчях широкі усмішки. Видно вони подумали, що ми вже закрутили роман. Не вгадали! Тут інше - дружба. Як завжди!