Наша п'янка осінь

Глава 2 "Ноа.."

Слім.

   Нью-Йорк.

   Я І ДОСІ НЕ МОЖУ ПОВІРИТИ, що Ноа поїхав. І він мене полишив… як і всі. Хоча, яке я маю право на нього ображатись чи злитись і, тим паче, щось забороняти?! Він має право влаштовувати своє життя, як вважає за потрібне. Я, як подруга, маю його підтримати, але власний егоїзм не дає цього зробити на повну. Я буду за ним сумувати… я вже за ним сумую і це лише кілька годин після його від'їзду. Що тоді буде зі мною завтра, через кілька днів… місяців?.. Я здурію без його жартиків, його шоколадно-теплого погляду і обіймів після того, як мене покине ще якийсь засранець. 

   Ковтаю. Клубок в горлі. Я… я знаю, що Ноа колись гадав, що я йому подобаюсь… хоча він про це ніколи і не говорив. Проте, слова на тій вечірці змусили мене задуматись - чи бува він не думав про мене, як про дівчину? Та - ні. Ми ж одразу домовились, що між нами лише дружба. Ноа підтримав мою пропозицію і ми вже багато років дружимо. І ця дружба найважливіше, що є в моєму житті. Я так боюсь, що втрачаю Ноа… що ми тепер не будемо стільки спілкуватись і мені не буде до кого пригорнутись. Я говорю, як нікчемна егоїстка, яка думає лише про себе. Треба написати йому.

   ————————

   Привіт, красунчику. 

   Вибач, що я думала лише про себе. Я бажаю тобі щастя та знайти себе у Мен. Я неодмінно якось завітаю. 

   Легкого польоту.

   Твоя, Слім. 

   ————————

   Відправляю. 

   Відчуваю, як очі наповнюються сльозами і я знову плачу. Я бажаю йому щастя, бажаю від усього серця. Так, мені буде важко без нього, але він має право на те, щоб шукати себе… пізнавати себе і втілювати мрії у життя. А я маю підтримати свого ліпшого друга.

   Мій телефон сповіщає про повідомлення. Відкриваю. І плачу ще дужче, коли читаю слова від Ноа.

   ————————

   Привіт, Пупсику.

   Ти не така і ти це знаєш. Ти завжди думаєш про    інших. Дякую, Слім. 

   От бачиш, я ж кажу - ти завжди думаєш про  інших.

   Мій дім - твій дім. Бережи себе Пупсику.

   Твій Ноа.

   ————————

   Я остаточно реву. Він як завжди милий, чуйний і я йоханий - без нього не можу! Ноа - це хороший хлопець, який знає, що і коли мені сказати. Згадую, як вперше прийшла до нього вся в сльозах і з тушшю на обличчі. Мене покинув тоді Дрейк і я не хотіла бути тоді одна. Ноа приготував пасту, увімкнув комедію, і ми пролежали на дивані до самого ранку. На ранок - мене чекав сніданок і надпис прикріплений до дверцят холодильника.

   Хай тепер жує соплі твій екс. Він тебе не вартий.

   А ти варта найкращого! Тож - все ще попереду. 

   Сніданок на столі. Я мав бігти - робота.

   Твій Ноа.

   Я тоді вперше зрозуміла, що я ніколи не буду одна. Що у мене є друг і людина з якою я можу поговорити. З якою мені добре. Надзвичайно добре. І саме в той день - я озвучила, що ми ніколи не повинні зайти за цю "стрічку" - тобто не зайти на романтичну сторону. Бо якщо щось піде не так - ми більше не зможемо бути ні друзями, ні коханцями, і тоді мій світ остаточно зруйнується. Я і так все життя була сама. З появою Ноа в моєму житті я відчула, що таке сім'я. Що мене хтось любить і я можу бути сама собою. Мені ніколи не потрібно було прикидатись біля Ноа тим, ким я не є. Він приймав мене і бачив в будь-якому стані. Чи то я зарюмсана, чи то я трохи не твереза, чи навіть така, яка щойно блювала від температури… він завжди був поруч. Завжди. А тепер - я одна. І от я плачу, а він не поруч… і плачу я через нього! От телепень! Покинув мене! Я так не хочу… не хочу. Фігня якась! 

  Зариваюсь в подушку обличчям і скиглю. Чую крізь своє скиглення, що мій телефон сповіщає про нове повідомлення. Відриваю табло від подушки і дивлюсь в телефон.

   ————————

   Припини плакати!!! Я чую твоє скиглення навіть в літаку. Я не на Марс лечу. Завжди на зв'язку.

   Піднімай свою гарну дупку і шуруй вмивати обличчя. А потім візьми тарілку з морозивом, цукерками та вершками і налупися. Тоді ти будеш менше мене ненавидіти.

   Підіймайся!!!

   Твій Ноа

   ————————

   Я сміюсь крізь сльози. Знає мене, як облуплену. Витираю обличчя долонями і йду до ванної робити все те, що він сказав. 

   СИДЖУ З ТАРІЛКОЮ в руках і наминаю масу, про яку говорив Ноа. Це він вигадав такий антидепресант для мене. І я дуже навіть - за! Бо це реально робить так, щоб я менше його ненавиділа. Хоча… яке там ненавиділа?! Я його обожнюю. Він хороший хлопець. Я і досі не знаю, як його не осідлала якась із дівчат, не завагітніла і не одружила на собі?! Він же ідеал! Кожна пісяє окропом біля нього, а він наче не помічає. Коли я питала чи бачив він, як його пожирала очима одна із дівчат - він відповідав, що не помітив. Якщо чесно… знову таки егоїстично, але… я рада, що він холостяк. Він мій. Розумію… це ЕГОЇЗМ. Але я ревную, як подруга, і тим паче, хвилююсь за його серце. Він хороший. І я не хочу, щоб якась корова розтовкла його серце. 

   Я облизую ложку з густою масою, а іншою рукою строчу повідомлення. 

   ————————

   Я тебе вже менше ненавиджу. Ще кілька ложок і буду знову любити. 

   Твоя Слім.

   ————————

   Миттєве повідомлення від Ноа.

   ————————

   Я ж казав!

   І я тебе люблю, Пупсику.

   Твій Ноа.

   ————————

   Усміхаюсь. Але сльози так і біжать обличчям. Треба ще одну ложечку. 

   Люблю тебе Ноа. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше