Дуб величавий, у осені вбранні,
Він стоїть, мов сторож, на краю поля,
У листі його — золото й багряне,
Він мовчазний, та сповнений долі.
Вітер шепоче казки йому в крону,
Про часи, що минули, і дні, що прийдуть,
І дуб, мов мудрець, знає свою роль,
Де коріння в землі, а гілля — в небесну путь.
Під його шатром тиша і спокій,
Приносять думки про вічність і час,
І в цьому світі, що змінюється швидко,
Дуб осінній — як символ надії для нас.