Розділ 41. Ідея 

Минуло кілька днів після повернення з Німеччини, і офіс повністю поглинула рутина великого німецького проєкту. У просторій переговорній кімнаті панувала важка, майже фізично відчутна напруга. На величезному екрані годинами змінювали одне одного складні інженерні креслення, фінансові моделі та нескінченні графіки. 

Нарада тривала вже третю годину, і присутні помітно втомилися. Саша сидів на чолі столу, підперши підборіддя рукою, і прискіпливо вдивлявся в цифри. По праву руку від нього Віка швидко фіксувала в ноутбуці ключові тези та зауваження керівників відділів. 

Ситуація зайшла в глухий кут. Юристи один за одним перераховували потенційні ризики нового контракту, фінансисти хмурилися над роздутим бюджетом, а аналітики розводили руками, прораховуючи строки постачання обладнання. Кожен намагався захистити свій сектор, але загальна картина не складалася: будь-який варіант виходив або катастрофічно дорогим, або занадто тривалим у часі. 

Поки інші сперечалися, Арсен підтримував настрій короткими жартами й влучними репліками, підколюючи то фінансистів, то логістів, і навіть кілька разів змусив усіх засміятися. Але й сам бачив, що команда тупцює на місці, а дискусія заходить на чергове коло. 

— Добре, добре... Продовжуйте сваритися, — раптом з усмішкою промовив він, підводячи руки в примирливому жесті. — Я поки спробую зрозуміти, чому ми вже сорок хвилин обговорюємо одну й ту саму проблему різними словами. 

Після цього Арсен замовк, відкинувся на спинку крісла, відкрив планшет і почав щось машинально креслити стилусом. 

Суперечка між керівниками відділів спалахнула з новою силою, але Саша вже майже не слухав їх. Його погляд переключився на заступника. Саша уважно спостерігав, як швидко рухається стилус у руках Арсена. За роки спільної роботи він добре знав цей погляд. Якщо Арсен переставав жартувати й починав мовчки креслити — значить, у голові вже народжувалася нова ідея. Тому Саша не перебивав його, даючи закінчити думку. 

Коли Арсен нарешті відклав стилус і підняв голову, Саша коротко запитав: 

— Закінчив? 

Арсен ще раз швидко провів стилусом останню лінію, заблокував планшет і кивнув: 

— Тепер так. 

Він неквапливо підвівся, узяв зі столу маркер і підійшов до великої магнітної дошки. 

— А якщо ми взагалі перестанемо латати стару схему? — абсолютно спокійно озвучив він. 

Кількома впевненими рухами Арсен перекреслив колишню структуру логістичних потоків і за дві хвилини накидав абсолютно новий варіант — лаконічний, простий і на перший погляд навіть зухвалий. 

— Ми міняємо генерального підрядника на цьому етапі й ділимо поставку на три автономні частини, — Арсен постукав маркером по дошці, пояснюючи ідею буквально кількома короткими реченнями. — Ризики мінімальні, митниця пройде простіше, а головне — ми оминаємо монополіста. 

Саша уважно вивчив графік на дошці, потім перевів погляд на друга й ледь помітно, куточками губ, усміхнувся: 

— А я вже почав думати, що твої каракулі не мають практичного застосування. 

Арсен театрально зітхнув: 

— Це образливо. Вони просто чекали свого часу. 

По кімнаті прокотився стриманий сміх, але за мить керівники відділів один за одним пішли в атаку на нову схему. Команда почала активно шукати недоліки. 

— Але це повністю ламає початковий договір, — першим висловився керівник юридичного відділу. — Ми отримаємо величезні правові ризики, якщо зміняться терміни етапів. 

— Логістика теж ляже, — підхопив начальник транспортного департаменту. — Ми не зможемо прийняти три автономні поставки підряд, виникнуть накладки на складах. 

— Бюджет цього просто не витримає, — розвів руками головний фінансист. — Будь-яка зміна черговості закупівель матеріалів зараз роздує операційні витрати. 

Саша мовчки вислухав усі заперечення, а тоді розвернувся до своєї правої руки: 

— Вікторіє, якщо мы беремо цей варіант за основу... Наскільки швидко ми зможемо його реалізувати? 

Віка нічого не відповіла. Вона лише відкрила нову вкладку, підтягнула дані про постачальників, швидко перебудувала графік закупівель і запустила перерахунок критичного шляху. У переговорній стало тихо — було чути лише клацання клавіш. 

Минуло близько хвилини. За цей час Віка встигла перебудувати графік закупівель, звірити дані постачальників і перевірити критичний шлях проєкту. Потім вона спокійно підняла очі й упевнено відповіла на кожне заперечення колег: 

— Юридичні ризики нівелюються, якщо ми погодимо перенесення двох проміжних етапів на кінець місяця. По логістиці: часові накладки перекриваються, склади встигають усе прийняти day-to-day. Що стосується фінансів: якщо ми прямо сьогодні змінимо черговість закупівель матеріалів, то вкладемося суворо в поточний бюджет. Без жодної копійки переплат. 

Вона зробила коротку паузу й чітко підсумувала: 

— У такому разі на повну реалізацію нам знадобиться всього дев'ять робочих днів. 

Віка розвернула свій ноутбук екраном до столу, демонструючи відкриту таблицю з бездоганним похвилинним розрахунком. Заперечити проти точних цифр ніхто не зміг.