Розділ 33. Естетика дощу та «Влада з народом» 

Віку розбудив не будильник, а рівномірний стукіт дощу по підвіконню. Вона сонно розплющила очі й одразу зрозуміла, що забула вночі зачинити вікно. Порив вітру жбурляв холодні краплі просто на підлогу, а легка біла фіранка безпорадно майоріла кімнатою. 

— От халепа... — пробурмотіла Віка, швидко схоплюючись із ліжка. 

Вона підбігла до вікна й зачинила його, витираючи долонею великі краплі з підвіконня. План посидіти з книжкою в парку з тріском провалився — небо затягнуло суцільними сірими хмарами. Зрозумівши, що поспішати нікуди, Віка заварила каву в улюбленій білій чашці з ромашками, красиво розставила все на підвіконні й зробила естетичне фото: чашка, розгорнута книга, дощ за склом і край сірої ковдри в кадрі. Поки пила каву, виклала знімок в історію Інстаграму з коротким підписом: «Люблю такі ранки... ☕🌧️». 

Відповідь у спільному чаті не змусила себе чекати. 

Олена: «Оооо, який вайб 😭 Терміново потрібна якась плаксива мелодрама!»  

Віка: «То чекаю вас у гості »  

Рита: «Ні, давайте краще всі до мене! У мене диван великий розкладається. Ніхто додому сьогодні не піде, залишаємося на ніч!»  

Олена: «Все. Рішення прийнято. Збираємо речі!» 

Після обіду Віка зібрала невелику сумку: атласну нічну сорочку, зубну щітку, зарядку й цілу купу доглядових кремових масочок для обличчя. Вона навіть встигла приготувати кілька легких закусок, коли під будинком почувся короткий сигнал машини. 

Віка спустилася й сіла на пасажирське сидіння. Олена за керуванням світилася від задоволення. 

— Раз зарплата прийшла — сьогодні ми багаті, гуляємо на повну! Купуємо найбільший сет суші, — оголосила Олена, рушаючи з місця. 

— Серйозно? Вже прийшла? — Віка здивовано дістала телефон і відкрила банківський застосунок. — Ой... Вона ще в четвер увечері нарахувалася. Схоже, за всією цією роботою я навіть не помітила. 

— Тобі треба менше працювати, подруго, — засміялася Олена. — А то скоро почнеш в офісі жити. 

Рита зустріла їх неймовірно радісно. Вона вже розклала величезний кутовий диван, застелила його м'якими пледами, а поруч присунула низький столик. Дівчина явно підготувалася до ролі професійного бармена. 

— Добрий вечір, шановні гості! Вас вітає найкращий бар «У Рити». Що бажаєте? Лимонад? Мохіто без алкоголю? Какао з маршмелоу чи гарячий шоколад? Прийму перші замовлення одразу після того, як виберемо фільм. 

— Мені, будь ласка, коктейль «Сльози бухгалтера», — реготнула Олена, кидаючи свої речі на крісло. 

Вечір перетворився на суцільні веселощі. Коли кур'єр привіз замовлення, дівчата влаштували справжній марафон історій в Інстаграмі. Вони фотографували буквально все: великі підноси з суші, яскраві напої в келихах, пульт на фоні екрана, свої ноги під спільним пухнастим пледом і, звісно, кумедне спільне селфі в  масках для обличчя. 

— Ну все, — задоволено підсумувала Рита, викладаючи черговий кадр. — Віка зранку задала естетичний тон цьому дню, а я його гідно продовжую. 

Тим часом у Мюнхені Арсен сидів у кріслі готельного номера й абсолютно машинально гортав стрічку соцмереж. Він по черзі відкривав історії: спочатку Віки, потім Олени й, нарешті, Рити. На останньому знімку троє дівчат сиділи в обнімку на дивані, сміялися, обкладені подушками й коробками з-під суші. 

Арсен мивоволі тепло усміхнувся, дивлячись на затишне обличчя Рити. Не довго думаючи, він переслав це спільне фото Саші в месенджері. Без жодного тексту чи пояснень. Просто щоб показати, як розважається їхній київський офіс. 

Саша в цей час працював за ноутбуком у сусідній кімнаті. Побачивши повідомлення, він відкрив фотографію. Погляд затримався на Віці — домашній, розслабленій, із зібраним у недбалий пучок волоссям. Він закрив месенджер, відкрив Інстаграм і знайшов її профіль. Потім профілі Рити та Олени. Подумавши кілька хвилин, Олександр Володимирович зробив те, чого не робив ніколи раніше — по черзі натиснув кнопку «Стежити» на кожній із трьох сторінок. 

У київській квартирі якраз ішли титри першої мелодрами, коли Рита раптом застигла з телефоном у руках. 

— Дівчата... — вона розгублено перевела погляд на подруг. — Це що зараз було? 

— Що там? — Олена ліниво потягнулася за черговим ролом. 

— Мене щойно директор зафоловив... Сам Олександр Володимирович. 

— Та ладно! — Олена миттєво схопила свій телефон і вилупилася на екран. — О боже... Він і на мене підписався! Він що, сторіз наші перевіряє? 

Віка здригнулася. Вона швидко розблокувала свій гаджет і побачила свіже сповіщення: «aleksandr_v почав стежити за вами». Серце зробило короткий, глухий удар. Рита, щось запідозривши, швидко відкрила чат із заступником директора. 

Рита: «Це твоїх рук справа? » 

Відповідь від Арсена прийшла майже миттєво: 

Арсен: «Влада має бути ближчою до народу. 😎 Та заспокойтесь. Просто вирішив перевірити, чим живе його колектив на вихідних». 

— Ну звісно, колектив він перевіряє, — пирхнула Олена, але втримати серйозний вираз обличчя не змогла, і дівчата дружно вибухнули сміхом. Вони почали жартома штовхати Віку подушками, а вона лише відбивалася, відчуваючи, як до щік приливає гаряча хвиля.