Розділ 30. План операції та нові горизонти 

Понеділок в офісі почався звичним шумом, але в повітрі вже відчувалося передчуття великих змін. Ранкова нарада в кабінеті генерального директора зібрала керівників усіх ключових відділів. 

Саша, як завжди зібраний, у своєму бездоганному темно-синьому костюмі-трійці, стояв біля інтерактивної дошки. Поруч у кріслі розвалився Арсен, який сьогодні виглядав дивно задоволеним і навіть не намагався єхидничати. 

— Отже, колеги, почнемо з хорошого, — спокійно оголосив Саша, обвівши присутніх поглядом. — Наш заміський проєкт успішно просувається, всі графіки дотримуються, фінансові показники в нормі. Але зупинятися ми не плануємо. Наш наступний масштабний проєкт буде за кордоном. Як ви знаєте, ми вже кілька тижнів ведемо переговори з німецькими партнерами. Настав час особистої зустрічі. 

У кабінеті почувся тихий гул зацікавленості. Віка, яка сиділа трохи осторонь із блокнотом, швидко занотовувала кожне слово, намагаючись не дивитися на Сашу надто часто після їхнього  ранку. 

— Саме тому, — продовжив шеф, — ми з Арсеном сьогодні ввечері відлітаємо в Німеччину, щоб особисто обговорити деталі з партнерами та підписати попередні папери. Поїздка займе тиждень, можливо два. Арсен відповідає за концепцію майбутнього комплексу, тому він летить зі мною. На цей час план роботи такий. Рито, — Саша поглянув на дівчину, — ти тимчасово стаєш на місце Арсена. Усі креативні ідеї, правки та дизайн-концепції тепер фільтруєш ти, а вже готові варіанти відправляєш на підтвердження нам. 

Рита зосереджено кивнула, хоча в очах мигнуло легке хвилювання. Арсен підбадьорливо підморгнув їй, від чого дівчина ледь помітно почервоніла. 

— Олено, ваш відділ займається внутрішніми обрахунками, — перевів погляд Саша. — Аналітичний відділ, від вас ми чекаємо детальних прорахунків, щойно ми скинемо перші дані з Мюнхена. Повідомите, чи по кишені нам одразу два таких великих проєкти. Юристи, вам умови договору ми надішлемо згодом, як тільки узгодимо всі пункти. Ну, ніби нікого не забули... Поки що на місці Жанни в нас вакансія, тому якщо виникатимуть якісь нагальні проблеми — повідомляйте безпосередньо керівникам своїх відділів, а вони вже зв'язуватимуться з нами. Працюємо в штатному режимі. На все добре. 

Щойно нарада завершилася, усі почали розходитися по робочих місцях. Рита піднялася на свій поверх, відчинила двері кабінету й завмерла. На її столі стояв неймовірний, величезний букет ніжно-рожевих півоній. Серед пишних бутонів виднілася маленька крафтова записка. 

Дівчина підійшла, з трепетом у серці взяла картку й прочитала написаний знайомим розмашистим почерком текст: 

«Звірополіс 2 — 1:19:51» 

Рита одразу відкрила TikTok, ввела в пошуку «Звірополіс 2 1:19:51», і алгоритм миттєво видав десятки роликів саме з цією сценою. Це був той саме щемливий момент, де головні герої, попри всі розбіжності, нарешті відкриваються один одному, і лис каже, що просто не може без своєї кролички. Серце забилося як шалене. Не втримавшись, вона сфотографувала букет і скинула в їхній спільний чат із дівчатами. 

Рита: «Дівчата, я зараз розплачуся... Подивіться, що в мене на столі!»  

Олена: «Ого-о-о! Романтик, а прикидався суворим циніком! Текст записки в студію!»  

Рита: «Там таймкод із другого Звірополісу, момент, де лис каже, що вони хоч і різні, але він без неї не може... ❤️» 

 Олена: «А-а-а-а, вмираю від умилення! 10 із 10 за оригінальність!»  

Віка: «Це дуже мило, Рит! Рада за вас. Тільки майте на увазі, цей "герой-романтик" у суботу вночі забув Сашу в мене на дивані й поїхав спати)» 

У чаті повисла пауза на дві секунди, а потім телефон Віки мало не вибухнув від повідомлень. 

Олена: «ЩО-О-О?! ВІКА!!! ТИ ЧОМУ МОВЧАЛА?! ЯК ЗАБУВ?! ВІН НОЧУВАВ У ТЕБЕ?!»  

Рита: «Ого... Арсен мені казав, що Саня спить, але я думала, він повернувся по нього... »  

Віка: «Дівчата, заспокойтеся! Капслок вимкніть)) Між нами суто повага і нічого більше. Він просто заснув, Арсен його кинув, а вранці Саша приготував омлет, помив посуд, подякував за гостинність і поїхав. Все! 😅»  

Олена: «"Подякував за гостинність і приготував омлет"?! Олександр Володимирович?! Людина, яка на роботі за неправильний шрифт може розстріляти поглядом?! Віко, це не "просто все", це капець!» 

Раптом у мережі з'явився статус «в мережі» від контакту, який уже тиждень мовчав. 

Жанна: «Так, я щось пропустила?! Хтось ночував у Віки? Лис дарує півонії?! Дівчата, я поки адаптуюся до цього часового поясу й регіону, то точно збожеволію!»  

Олена: «Жанка!!! Привіт! Як ти там?»  

Жанна: «Та як... Шкодую, що не затрималася в Україні ще бодай на тиждень — усе найцікавіше пропустила! До початку навчання ще є трохи часу, тому зараз підтягую англійську з носіями. Вони говорять так швидко, що іноді здається — мозок не встигає перекладати.»  

Віка: «Жаннусю, ми дуже сумуємо за тобою! Нам тебе тут не вистачає. Удачі тобі з мовою, ти з усім впораєшся!»  

Рита: «Дзвони нам обов'язково, як буде час!»  

Жанна: «Обіцяю! Все, біжу на курси, а ви пишіть мені всі плітки в деталях!» 

Перед самим виходом з офісу, коли до виїзду в аеропорт залишалося менше години, Саша зайшов до кабінету Віки. Вона якраз розбирала документи.