Розділ 22. Великі плани та нові горизонти 

Суботній ранок зустрів Сашу яскравим сонцем, що заливало світлом великі вікна його двоповерхового будинку. На подвір'ї панувала тиша, яку порушував хіба що легкий шум дерев. Тільки-но розплющивши очі у своїй спальні, Саша відчув, що на краєчку ліжка хтось сидить. Чоловік різко підвівся на лікті й мало не впустив подушку від несподіванки. На краю ліжка, розвалившись із чашкою кави, сидів Арсен, який уже якийсь час мешкав у нього. 

— Якого дідька ти тут забув?! — обурився Саша хриплим від сну голосом. — Чому ти не в своїй кімнаті? 

— Та ладно тобі, Саню, — безтурботно відмахнувся Арсен і сьорбнув кави. — До речі, я перевірив ту пачку в пакеті. Все на місці, жоден виріб номер два не постраждав. От тільки я не розумію, чому ти заснув одразу, як повернувся? Ще й мокрі речі в багажнику гнити залишив! Але я, як твій найвірніший друг, про все подбав — усе дістав і розвісив сушитися. 

Саша на секунду застиг, а потім важко закрив обличчя долонею. 

— Боже-е-е-е... — глухо простогнав він у долоні. — Віка ж учора, мабуть, помітила. Все через твої дурнуваті жарти. Їй так незручно стало, вона додому буквально полетіла, навіть не попрощалася доладно. 

— Ну то треба було наздоганяти! — хмикнув дизайнер. — І взагалі, що тут такого? Такі речі мають бути навіть у жінки в сумочці, дорослі ж люди. Краще розкажи, як поплавав? 

Саша прибрав руку від обличчя і, згадавши вчорашній вечір, мимохідь посміхнувся: 

— Вона була прекрасна... 

— Ого! — Арсен аж подався вперед, заінтригований. — Серйозно? Прям-таки прекрасна? Розказуй деталі! 

— Та я про воду в озері, придурок, — осік його Саша, миттєво повернувши серйозний вираз обличчя. — Я не підглядаю за дівчатами, як якийсь пацан.  

Арсен розчаровано зітхнув і закотив очі: 

— Саню, ти з таким лицарством і темпами весь свій статок у майбутньому бродячій собаці залишиш, бо так і залишишся холостяком. 

— Ти краще думай про зростання ефективності свого відділу, якщо хочеш потрапити на наступну корпоративну вечірку, — суворо обірвав його директор, підводячись із ліжка. 

— Ой, та навіть якщо вечірка буде не в мою честь, то на новосілля я точно потраплю в гості, — загадково посміхнувся Арсен. 

Саша зупинився на пів дорозі до ванної й здивовано обернувся: 

— Яке ще новосілля? 

— А ось таке. Жанна казала, що Віка скоро планує придбання власної квартири, активно шукає варіанти. А Рита підтвердила її слова. 

Саша на мить задумався. Ця новина викликала в нього щиру повагу. Віка впевнено ставала на ноги й самостійно будувала своє майбутнє. 

— Тоді, якщо вона нас запросить, — серйозно сказав Саша, — ми маємо придбання чудовий, корисний подарунок. Навіть якщо вона не покличе  від нас має бути щось солідне. 

Арсен одразу загорівся і почав перебирати варіанти, загинаючи пальці: 

— Ну, можна подарувати величезний дизайнерський торшер. Або килим із коров'ячої шкури! Чи, може, набір кришталевих келихів ручної роботи? 

— Ні, все не те, — похитав головою Саша, уявляючи практичну Віку. — Їй потрібні корисні речі. Хороша кавомашина. Якісна, така, щоб служила багато років. На цьому й зупинимося. А тепер вимітайся з моєї спальні, мені треба зібратися. 

У цей самий час на іншому кінці міста Віка вже прокидалася у своєму ліжку. Сонце м'яко заливало кімнату. Вона потягнулася, взяла до рук телефон і одразу відкрила вкладки браузера. 

Напередодні Рита скинула їй посилання на один надійний, перевірений сайт із нерухомістю, де можна було домовитися про купівлю напряму з власником, без ріелторів, щоб не переплачувати шалені гроші за комісію. Для Віки це була дуже серйозна, перша в житті масштабна покупка, тому вона підходила до справи з усією своєю аналітичною прискіпливістю. 

Вона гортала десятки оголошень, порівнювала ціни, квадратуру та райони. Раптом її погляд зупинився на одному варіанті. Це була простора однокімнатна квартира з великими вікнами, виконана в сучасному мінімалістичному стилі. Світлі стіни, якісні стильні меблі, абсолютно нова побутова техніка — усе виглядало так, наче ремонт робили саме під її смак. 

Віка затамувала подих. Варіант здавався ідеальним. Вона швидко зберегла його в закладки, але змусила себе гортати далі — купувати перше ліпше було не в її правилах, потрібно було переконатися, чи немає чогось дешевшого або ще кращого. 

Решту дня Віка аналізувала ринок. У фіналі її списку залишилося два варіанти. Проте серце і чіткий розрахунок усе одно повертали її до першої квартири. Головною перевагою, окрім ідеального стану, було те, що вона розташовувалася зовсім близько до роботи — можна було забути про ранкові затори. 

Визначившись, Віка перш за все скинула фото та посилання батькам. Вони зідзвонилися по відеозв'язку, довго обговорювали планування, і батьки повністю підтримали її вибір, пишаючись успіхами доньки. Потім Віка відправила повідомлення Олені. 

Подруга передзвонила за секунду, вся в захваті: 

 — Вікусь, це просто бомба! Слухай, якщо ти вільна в неділю, давай поїдемо й подивимося на неї вживу?! А якщо все сподобається і ви домовитеся з власницею, то не переживай за папери. Наш юрист у компанії без проблем перевірить усі документи й підготує надійний договір протягом тижня, щоб тебе ніхто не надурив.