Розділ 18. Стратегічний понеділок 

 У понеділок уранці Віка прийшла в офіс значно раніше, ніж зазвичай. Кілька днів ліжкового режиму, гарячого бульйону та ліків повернули їй колишню бадьорість — вона почувалася абсолютно здоровою, сповненою сил і готовою до серйозної роботи. Попереду на компанію чекала велика загальна нарада, тому в коридорах уже відчувалося звичне перед робоче збудження. 

 Вона зайшла до свого кабінету, щоб залишити пальто та сумку. Тільки-но Віка підійшла до столу, як її погляд упав на акуратний пакунок, загорнутий у звичайний крафтовий папір, що лежав прямо по центру стільниці. Зверху на ньому акуратним почерком була прикріплена коротка записка: *«Я пам’ятаю. Готуй сукню для вечірки!»* 

 Віка мимоволі посміхнулася, здогадавшись, від кого цей презент. Вона обережно надірвала папір і в наступну секунду щиро, на весь кабінет, розсміялася. Всередині був роздрукований скріншот їхнього нічного листування, де Арсен із максимально суворим і пафосним виразом обличчя тримав у руках аркуш А4 з однією жирною стрілкою маркером угору. Але найкумеднішим було те, що цей «шедевр фінансової аналітики» Арсен засунув у дорогу, лаковану рамку з темного дерева. Віка, все ще хитаючи головою від сміху, поставила рамку на край столу — прямо поруч із ноутбуком. 

 У цей момент двері кабінету без стуку відчинилися, і всередину зайшла Жанна. Вона тримала в руках теку з документами й виглядала як завжди бездоганно й зібрано. 

 — О, Вікторіє, з поверненням, — прискіпливим поглядом оцінила її Жанна, наче перевіряючи, чи справді та одужала. — Бачу, колір обличчя вже кращий, ніж у середу. Не здумай знову злягти, у нас тиждень буде пекельним. 

 — Дякую, Жанно. Я повністю в нормі, — спокійно відповіла Віка. 

 Жанна вже збиралася розвернутися, але її гострий погляд зачепився за нову рамку на столі Віки. Вона підійшла ближче, вдивлялася в малюнок Арсена кілька секунд, а потім скептично вигнула брову. 

 — Творчість Арсена Ігоровича? — сухо запитала вона. — Бачу, відкрив у собі новий талант. Сподіваюся, лише як хобі. Побігли керівництво вже в конференц-залі. Нам пора. 

 У стосунках із Жанною більше не було колишньої ворожості — тепер це була чиста, професійна повага двох сильних жінок, і Віку це цілком влаштовувало. 

 За кілька хвилин усі керівники відділів зібралися в просторій залі засідань. За великим скляним столом панувала тиша. Коли двері відчинилися, всередину зайшли Олександр Володимирович та Арсен, який доволі спритно, хоч і з шумом, пересувався на милицях. Переконавшись, що Віка більше не виглядає виснаженою, Саша ледь помітно кивнув і лише після цього сів на своє місце на чолі столу. 

 Перед Олександром лежала товста стопка роздрукованих аркушів. Віка одразу впізнала свій документ — але це був не просто звіт. Це був її масштабний особистий аналіз працездатності, надійності та прибутковості кожного відділу компанії, який вона створювала, щоб виявити слабкі ланки в структурі фірми. Тепер на білих сторінках Віка чітко бачила численні розмашисті нотатки, зроблені від руки синім чорнилом Саші. 

 — Доброго ранку, колеги, — розпочав Олександр, і його голос миттєво прикував до себе увагу присутніх. — Перед вами аудит, підготовлений Вікторією. Я уважно його вивчив, додав власні примітки й можу сказати, що деякі цифри мене, відверто кажучи, неприємно здивували. Саме про них сьогодні й говоритимемо. Ми почнемо з найслабших ланок компанії й підемо до найсильніших. 

 Нарада перетворилася на жорсткий, але конструктивний розбір польотів. Саша зачитував конкретні цифри з аналізу Віки, вказував на просідання в прибутковості та невиправдані витрати ресурсів. Керівники проблемних відділів один за одним піднімалися, намагаючись пояснити, чому склалася така ситуація — хтось нарікав на підрядників, хтось на людський фактор. Олександр слухав суворо, не перебиваючи, але вимагав чітких рішень. Зрештою, під тиском залізобетонних аргументів та цифр, начальники відділів один за одним визнавали помилки й обіцяли повністю виправити ситуацію найближчим часом. Коли черга дійшла до сильних ланок — аналітики та стратегічного планування, маркетингу, — у залі нарешті трохи спала напруга. 

 — З внутрішніми проблемами розібралися, — підсумував Олександр, відкладаючи аудит убік. — А тепер переходимо до головного завдання цього тижня. На кону великий і дуже прибутковий об’єкт. Ми заходимо на тендер із постачання будівельних матеріалів для будівництва масштабного заміського комплексу та зони відпочинку, можливо навіть повністю будемо задіяні в будівництві. 

 Арсен на цих словах випрямився і з гордістю глянув на присутніх. Саша продовжив, увімкнувши на великому екрані перші графіки: 

 — Бюджет проєкту колосальний, але й вимоги жорсткі. Прибуток, який ми отримаємо в разі перемоги, перекриє всі наші поточні витрати на пів року наперед. Якщо ми виграємо цей тендер, юристи мають бути готові підписувати контракт миттєво, без жодних затримок і додаткових погоджень. Тому графік у нас наступний: від сьогодні й до середи ми всім офісом безперервно готуємо фінальну презентацію по тендеру. Кожен розрахунок, кожна цифра логістики має бути вивірена до копійки. У четвер ми презентуємо наш проєкт перед комісією замовника. У п’ятницю — очікуємо на офіційні результати. 

 Саша зробив коротку паузу, обвів поглядом залу й завершив: 

 — Якщо все буде добре й у п’ятницю ми беремо цей тендер, ми підписуємо контракт, і я особисто їду на об’єкт, щоб подивитися на все на власні очі й проконтролювати запуск  на місці. Питання є?