Розділ 2. Дефолт дружби 

Коли важкі дубові двері кабінету за Вікторією зачинилися, у просторі між двома чоловіками ніби викачали повітря. Атмосфера, яка ще хвилину тому іскрила від робочого адреналіну та тонкого, ледве помітного шлейфу її парфумів, миттєво стала тягучою і грозовою. Настала та специфічна тиша, яка зазвичай передує великим фінансовим крахам або щирим чоловічим бійкам. 

Арсен розслаблено, майже ліниво підійшов до кутового бару з темного дерева. Кришталевий караф м'яко брякнув об склянку, коли він налив собі на палець бурштинового віскі. Він не поспішав. Його обличчя більше не виражало тієї безтурботної, майже хлопчачої легкості, з якою він що їх висипав компліменти дівчині. За розстебнутим коміром дорогого італійського піджака ховалася злість людини, яка останні кілька тижнів намагалася заглушити власне уражене его. 

— Облиш, Алексе. Новий аналітик? — Арсен гірко посміхнувся, але його очі, зазвичай теплі й задерикуваті, залишалися холодними та колючими.  

— Ти бачив її? Вона ж неймовірна. Цей зріст, ця витончена, підтягнута фігура... Вона рухається так легко і граційно, ніби весь цей офісний хаос її взагалі не стосується. У ній є якась рідкісна, шляхетна краса, яку не зустрінеш у нічних клубах. Навіщо ти тягнеш таку лілію в наш сірий аналітичний тераріум, краще я затягну її в свій кабінет? 

Саша навіть не ворухнувся. Він продовжував стояти біля свого масивного столу, заклавши руки в кишені брюк. Його широкі плечі, обтягнуті дорогою тканиною сорочки, здавалися занадто напруженими. У Саші всередині зараз теж відбувався дивний, неконтрольований процес: він сам не міг пояснити, чому раптова поява Вікторії, її спокійний, чистий голос та ця природна, струнка краса так сильно збурили його звичний, прорахований до дрібниць світ. Це дратувало. А зацікавленість Арсена дратувала ще більше. 

— Вона за сорок хвилин врятувала твої дивіденди, Арсене, — голос Саші прозвучав глухо, з тими низькими вібраціями, які його підлеглі знали як сигнал «не підходь». — Поки твій хвалений лондонський десант аналітиків знизу панікував і рахував збитки, ця дівчина спокійно вибудувала схему, яка зберегла нам репутацію. Тож залиш свої закордонні звички для вечірок. Вона — мій працівник. Не твоя нова розвага. 

Арсен зробив великий ковток, дозволяючи алкоголю обпалити горло. Потім він тихо, з присвистом видихнув і подивився на свого найкращого друга. Вони пройшли разом усе: перші дрібні борги, перші великі контракти, рейдерські наїзди і затяжні депресії. Саша знав Арсена як свої п'ять пальців. Знав, що три тижні тому Арсена зі скандалом і брудом кинула кохана дівчина. І зараз той просто кривився від фантомного болю, намагаючись заповнити порожнечу всередині випадковим фліртом. 

— О, ну звісно, «працівник», — Арсен підійшов ближче, крутячи в пальцях склянку, де танули кубики льоду. — Слухай, ти ж знаєш, яка у мене зараз криза на особистому фронті. Мені потрібно відволіктися, Саш. Мені просто життєво необхідно перемкнути мізки на щось справжнє, глибоке. А ця Віка... вона ж ідеальна. Висока, струнка, ці неймовірні блакитні очі... Пам'ятаєш ту модель, яку я приводив до нас минулого тижня? Ти тоді навіть поглядом її не удостоїв, сидів із кам'яним обличчям. А тут раптом викладачка з університету — і ти вже закриваєш її собою від усього світу. Ну ти й дивний, старий. Але знаєш що? Мені вона зараз потрібніша. Моє серце розбите, друже. Тому я, мабуть, позичу її у твого аналітичного відділу на кілька вечорів. Обіцяю бути джентльменом. 

Повітря в кабінеті в одну секунду стало гарячим і густим. Саша зробив короткий крок уперед, миттєво скорочуючи дистанцію. Його величний зріст і потужна спортивна статура зараз створювали відчуття реальної, фізичної загрози. Карі очі потемніли, ставши майже чорними від прихованої люті. Обличчя застигло, перетворившись на сувору маску. 

— Арсене, — Саша говорив дуже тихо, але кожне слово падало, як важкий камінь. — Ми друзі. І саме тому я зараз не викидаю тебе з цього кабінету разом із твоїм віскі. Я знаю, що тобі хворобливо і паршиво. Але на Вікторію твої лікувальні терапії не поширюються. І якщо ти спробуєш завалити мені роботу департаменту через свої спроби самоствердитися за її рахунок... наш контракт про партнерство піде під три чорти. Це не дружня порада. Це фінансовий і юридичний факт. А тепер іди. Мені треба закрити відомості. 

Арсен кілька секунд уважно вдивлявся в очі Саші. Він шукав там звичний бізнесовий розрахунок, але побачив щось нове — глухий, ревнивий захист, який Саша навіть сам собі ще не був готовий пояснити. 

Арсен тихо, майже беззвучно розсміявся, салютуючи склянкою на прощання. 

 — Окей, Алексе. Як скажеш. Але ти ж знаєш... заборонений плід завжди солодший. 

Він розвернувся і вийшов, м'яко причинивши за собою двері. Саша залишився один. Він підійшов до панорамного вікна, дивлячись, як вечірній Київ починає запалювати тисячі вогнів, що відбивалися у склі. Його серце стукало занадто швидко для людини, яка щойно просто провела ділову розмову. Вперше за багато років Олександр Коваль відчув, що ситуація виходить з-під його залізного контролю, і це передчуття тривожило його значно сильніше, ніж будь-яка криза на митниці.