Розділ 16

Влад

Я прокинувся вранці від того, як щось вологе пройшлося моєю долонею. Я наморщив лоба перш ніж розплющити очі. Рука Каті вже як традиція були на моїх грудях, одна моя лежала під нею і я додав у свою голову важливий пункт, принести НАРЕШТІ подушку. А то це абсолютно незвично і неправильно. А контролювати своє тіло увісні я не в силі. Інша ж рука була поруч і я повернув голову та посміхнувся. Клав, як тепер його звати, лежав біля мене і зацікавлено дивився. Цікаво, як він сюди виліз. Я повільно вибрався від Каті та взяв собаку.

Сходивши у душ, одягнувшись я пішов із ним на низ. Була тільки шоста ранку, зрозуміло що всі сплять. Я вже хотів зайти на кухню, щоб знайти цьому малюку їжу як почув що одні з дверей зачинилися. Це змусило мене визирнути і я побачив достатньо дивну картину.

- Іще раз ти щось схоже зробиш, я тебе не те що сюди, я тебе в церкву затягну, - шепотіла дівчина і не важко було не впізнати що це та сама із рецепшину.

- Я людина слова, що ти панікуєш. Все буде чікі бамбоні, - так само тихо сказав Стас доки вона взувалася. Дівчина випросталася і побачивши мене завмерла. Стас також повернувся, а я помахав їм рукою і повільно почав підходити поставивши Клава на землю.

- І що ж він зробив, що ви хочете його до церкви вести? - спитав я підморгнувши та глянув на Стаса котра вперше в житті здавався не у своїй тарілці.

- Нічого я не зробив. І взагалі. Ема…, - він затнувся.

- Подушки приносила? По котрі ти доречі вчора ходив. Тільки я щось не бачу їх.

- Він їх не доніс напевно. Загубив. По дорозі, - посміхнулася дівчина, а тоді простягнула руку.

- Емма. Думаю, ви…

- Ти, - перебив я її

- Думаю, ти пам’ятаєш, - доказала вона.

- Пам'ятаю, - я потиснув її руку, - Влад. Якщо ж цей розгублений не доніс подушки, зможете принести? А то боюся якщо він знову піде то знову марно, - посміхнувся я, а дівчина засміялася і Стас також.

- Смішно, - махнув він пальцем.

- Гаразд, я принесу їх сьогодні ближче до вечора. Гарного дня

- І тобі також, - відказав Стас, а тоді глянув на мене наче хотів щось сказати, але тільки знову помахав пальцем і пішов за дівчиною.

Я похитав головою. Здається хтось у когось закохався.

- Ну що, нагодуємо тебе? - спитав я Клава котрий весь час стояв біля мене.

Він почав махати своїм хвостиком наче зрозумів про що я і пішов за мною до холодильника. Там я знайшов ковбаску і зробив собі бутерброд та вділив шматочок собаці.

- Тобі треба купити корм, правда?  - сказав я, а тоді взяв його на руки, - От цим ми й займемося.

Я швидко одягнувся та накинувши куртку, взувся і взявши собаку на руки пішов до продуктового магазину котрий був. На щастя, там знайшовся корм котрий я взяв, а іще деякі продукти. Була тільки восьма, і коли я повернувся то тільки Стас стояв біля холодильника.

- І? Нічого не хочеш сказати? - спитав я його. Він глянув на мене

- Хочу. Давай я тобі допоможу продукти розкласти.

Я закотив очі.

- Що ця Емма робила у твоїй кімнаті? Ще й так рано?

Стас глянув на мене, а я сів за стіл і уважно дивився на нього.

- Ну…Так вийшло, що я вчора трішки перепив.

Я підняв брови. Ні, всі могли б, але я знаю Стаса. Він серед нас може випити найбільше і мати не такий п’яний мозок і думки. Тому це мене здивувало.

- Гаразд, я…вдав п’яного.

Я хмикнув, адже це мене розсмішило.

- Що? Вона мене до себе не підпускає. Мені набридло щось вигадувати тому я…

- Вирішив натиснути на жалість. План просто бомба.

Він скривився.

- Озвався той, хто не знайшов іншої дружини як Максової сестри.

Ця фраза змінила мій вираз обличчя.

- Та я жартую, розслабся. Ну але так, я просто хотів дізнатися чи я настільки їй байдужий як вона вдає.

- І? Що вийшло?

Стас посміхнувся і сів навпроти. А я подумав про те, чи не варто мені було б вдати п’яного, щоб перевірити Катю. Правда вона могла б чудово відмахатися тим, що я тепер її чоловік і вона не могла вчинити інакше. Стоп. Чого я взагалі про це думаю?

 - Вона привела мене аж сюди. Тоді готувала каву тут на кухні, а опісля ми говорили, тоді разом заснули у, а тепер прокинулися. Скажи - романтично?

Я дивувався.

- Стас, ти нічим не захворів? Де ти та де романтика. Навіть слово саме в реченні з твоїм іменем ніколи не вживалося. І взагалі… - я посміхнувся, - Хто там казав що весілля це щось типу вічного ув’язнення і смерті?

- А я що, про весілля говорю? І взагалі, Влад. Ти…дурник. Не розумію як Катя взагалі в тебе закохалася. Такий весь правильний, все пам’ятає. Мало що я говорив, - Стас піднявся, а я поцокав язиком.

- Ти ідеш мені допомагати готувати сніданок. Так що не втечеш

Друг важко видихнув, але все ж, уже за годину спустився Макс котрий сервірував стіл, а пізніше підтягнулися й інші. Дві собаки бігали у вітальні одна за одною і це смішило.

- Ввечері бурю передають… - прочитав у телефоні Стас коли ми всі спустилися, адже планували піти на екскурсію.

Я хмикнув.

- Одже, вечір має бути цікавим. Ще подушки дехто принесе, - я підморгнув Стасу.

- Та-а-а-а-ак, які подушки? - спитав Макс посміхаючись і дивлячись на нас по черзі.

- Пір'яні, м’якенькі, Макс. Не знаєш які подушки? - різко відказав Стас.

- Ті, які Стас вчора ніс, але не доніс, - відказав я, а той тільки покривився.

- Ми можливо вже ідемо чи так і будем тут стояти про подушки говорити? Жах, - сказав він, а тоді різко рвонув наперед наче ходити та слухати різні історії про ці гори наступну годину це саме те, чого він чекав усе життя.

Віктор підняв брову і посміхаючись глянув на мене.

- У Стаса ввечері романтична зустріч, - сказав я.

- Я все чую, і ніяка це не зустріч і взагалі то це ти її запросив! - гукнув він зазирнувши з-за дверей.

Ми всі вийшли на двір.

- Я нічого не розумію, - нахмурився Віктор думаючи.