Розділ 10

Влад

Я наче носом чув, що зовсім скоро всі повернуться. Тому в момент коли ми тільки піднялися на верх знизу долинули голоси що змусило Катю посміхнутися.

- Ну що, готові через пів години відчути всю лють снігу та гір? - гукнув на низу Стас.

Я не стримався.

- Це ти маєш на увазі майбутні падіння? - в низу почувся сміх.

Все ж Катя пішла в кімнату, а я спустився на низ.

- Як сніданок пройшов? - спитав я сідаючи біля хлопців.

- Смачно. Ми їли таку велику, гарно запечену, неймовірну наче тільки з печі картоплю, а іще таку ж прекрасну…

- Чому в мене починає складатися враження, що ти мене дражниш, - сказав я глянувши на Стаса, а той скривився.

- А ти прямо містер спокійність.

Макс збоку хмикнув.

- Думаю, це слово не можливо застосувати до будь-кого із нас.

Все ж через п'ятнадцять хвилин я піднявся у кімнату, щоб переодягнутися. У кімнаті Катя якраз защіпала свої черевики.

- О, ти вже зібралася? - спитав я, а дівчина підняла голову дивлячись на мене.

- Так, я вже повністю готова. Зачекаю тебе внизу.

Вона натягнуто посміхнулася і піднявшись пішла на низ. Її поведінка здалася дивною. Я також швидко переодягнувся та спустився. Стас уже весело щебетав з дівчатами на низу.

- О-о-о-о-о-о-о, згадай його ось і воно.

Я закотив очі та сів на диван, а тоді тицьнув пальцем у Стаса.

- Давай я не казатиму, що таке воно, і як воно пов’язане з тобою, а ти заспокоїшся з цими уколами до мене.

- Ех. І отак от завжди. Вам з мене приколи тягнути можна, а мені з вас уже заборонено?

- Що вже за проблеми?

Мені не довелося повертатися, щоб зрозуміти що це Макс. Він сів біля мене, а тоді глянув на Стаса.

- Звичайно ж ти захистиш свого зятя. Тому я навіть не намагатимуся.

- Ну, він до цього був моїм другом. І до того ж щодо зятя то треба ще подумати.

Я здивовано глянув на Макса.

- Що? Те що я забув про ваш шлюб із Катею не означає що я в нього вірю.

- Оце мені подобається, - сказав Стас плеснувши у долоні,- Пропоную посвятити Влада у твої зяті.

- Так, ніхто нікого не буде святити. Не говоріть дурниць, - втрутилася Катя.

- Хто вагітний? - у кімнату зайшов переляканий Віктор, і його фраза викликала сміх у всіх.

- Ніхто. Це Макс і Стас домовляються як мене в зяті посвятити. А ти про що думаєш?- спитав я відійшовши від сміху.

- А-а-а-а-а-а-а. Все, я зрозумів. І ні про що я не подумав. Просто почув, ну і… Може вже підемо?

Всі підвелися у знак погодження. Катя взяла мене за руку, як і було сплановано і ми вийшли з будинку замкнувши його. Всі ішли попереду, а ми з нею пленталися позаду.

- Ти ж не вважаєш, що я маніпулювала тобою? - раптом спитала Катя пошепки.

Я глянув на мене.

- Тобто?

Вона також підвела погляд.

- Ну…Ти ж не думаєш, що я маніпулювала тобою своїми сльозами у вітальні.

Я нахмурив брови. Звідки в її голові взагалі такі думки зараз?

- З чого я б мав таке подумати.

Катя важко видихнула і глянула перед собою.

- Ну…більшість хлопців кажуть, що сльози це спосіб жінки добиватися чого вона хоче. Ти й так вважаєш мене поганою, легко кажучи, я не хочу, щоб ти думав про мене іще гірше.

- А для тебе важливо, що я про тебе думаю? - я глянув на неї та отримав такий же погляд та легкий кивок голови.

- Я зрозуміла наскільки…наскільки абсурдно все вчинила. І я не хочу, щоб цей вчинок змусив тебе вважати мене поганою. Знаєш, насправді я ненавиджу коли мене хтось ненавидить. Це важко пояснити, але я хочу подобатися всім.

Я зупинився і вона повернулася до мене глянувши в очі. Я зробив те саме.

- У світі є просто море людей. Ти не можеш подобатися всім.

- Але…тобі я подобаюся?

Я на хвилину завмер. Що вона хоче спитати? Подобається як людина, як друг чи як дівчина? Хоча яке це має значення якщо в мене тільки одна відповідь на всі запитання.

- Ну ви якщо тут цілуєтеся, то будь ласка. Тільки по швидше, а то до землі примерзнете, - я аж підскочив що зробила і Катя.

Ми обоє повернули голову у сторону і я здивовано відкрив рот.

- Ну привіт, братик.

Я відчув як Катя здивовано дивилася на мене.

- Ох, а це, мабуть, Катя. Приємно познайомитися. Я Вадим. Прикро що не зміг приїхати на ваше весілля, - він говорив настільки солодко що я ледь стримував бажання, щоб не вколоти чимось цей голос.

- В тебе є брат? - здивовано спитала Катя дивлячись на мене опісля обіймів.

- О, то цей безголовий тобі не казав? В принципі очікувано. Ви тут відпочиваєте?

- В нас тут медовий місяць, і нас чекають уже друзі. Тому, ми вже підемо, а тобі бажаю гарного дня і був радий бачити, - сказав я, а тоді простягнув руку котру Вадим потиснув.

- І вам також, гарного дня. Думаю, ми ще обов’язково побачимося.

Я не був здивований коли, щойно ми відійшли на пристойну відстань Катя поставила питання.

- Чому ти не казав що в тебе є брат? Ми ж здається навіть запрошення на весілля не надсилали.

- Ні. Мої батьки надсилали, але він очікувано сказав, що не має часу.

Останні слова я сказав скривившись. Як і завжди. Катя поруч нахмурилася.

- В тебе дивні стосунки із братом.

Я зупинився і вона глянула на мене.

- Катя, давай ми закриємо тему стосовно мого брата. Бо так, ти маєш рацію. Я його дуже сильно «люблю».

Катя

Я була здивована? Ні, в мене був повний шок. Але все ж я не розпитувала Влада про брата. Було видно, що ця тема для нього нервова. А не хочеться сваритися перед тим як грати закохану пару.

Ми наздогнали Макса та всіх інших вже коли ті одягали лижі.  Ми швидко приєдналися до них, а тоді покрокували до підіймача. Я починала нервувати. Не каталася на лижах, якщо бути точним, то ніколи. Тобто, це було коли мені було років вісім. А зараз зрозуміло що цей досвід для мене як крапля в море.

Влад поруч поправив свій ковнір. А тоді його плечі помітно піднялися. Схоже, хтось змерз. Подув холодний вітер від чого я скривилася. Невдовзі всі вже опинилися на землі.