Розділ 7

Після вечері ми повернулися в кімнату і я ліг на ліжко. Вийнявши телефон почав гортати соціальні мережі. Катя весь цей час тинялася кімнатою, а тоді почала розкладати власні речі. Коли вона це зробила, то знову зиркнула на мене.

— Можеш не дивитися так, ніби я сиджу з ножем і хочу когось вбити, — сказав я глянувши на неї поверх телефону.

Вона почухала свою голову та обійшла ліжко і сіла з краю. 

— Як ми спатимемо на одному ліжку?- спитала вона, а я посміхнувся і відставивши телефон глянув на неї.

— Катя, ти зараз серйозно? Спатимемо з закритими очима.

— Але в одному ліжку, це якось дивно...

— Дивно було б, якби не спали. І варто було думати про це коли пропонувала мені одружитися. А тепер вибач, але я тебе здивую. Одруженні люди в ліжку не тільки просто сплять з закритими очима, а іще й...

— Знаю я, що вони іще роблять, — перебила мене вона піднявшись,— Я...піду на кухню по воду. Тобі принести?

Я нахмурив брови. Чомусь з'явилося бажання з нею пограти.

— Я ще нічого не зробив, а тобі вже гаряче? Страшно подумати що в ночі буде, коли ми опинимося надто близько один до одного.

— Влад! Май совість, про що ти думаєш? 

— Я думаю про нормальні речі, а від твоєї реакції виникає питання про що Ти думаєш. 

Дівчина закотила очі та пішла до шафи. Здається, вона не могла знайти собі місця.

— Я через тебе забула що хотіла! — обурилася вона зачинивши шафу, а я посміхнувся.

— Ти казала що по воду ідеш.

— Дякую що нагадав, — сказала вона мені покривившись.

— Ну хоча б у когось у сім'ї має пам'ять бути, — відказав я коли вона відкрила двері та вийшла.

Смішна. 

Катя повернулася через пів години та взяла із шафи куртку.

— Ти куди? — спитав я.

— Не думала що повинна перед тобою звітувати.

— Я питаюся на випадок якщо ти встрягнеш у халепу.

Катя сплеснула у долоні.

— Це у нас твоя задача. Але дякую за турботу, ми з дівчатами ідемо територією пройтися.

Я натягнуто посміхнувся.

— Тільки в ліс не заходьте, щоб ми вас потім з поліцією не шукали.

— Який ти в мене милий, — вона також натягнуто посміхнулася одягаючи шапку, а тоді помахала рукою, — Скоро зустрінемося. Не сумуй.

Після того як Катя пішла я почав складати свої речі у шафу і дивувався платтям котрі тепер висіли біля мого одягу. Куди вона в них збирається ходити? Ще й в зимі й в горах. 

Я закривав валізу як у кімнату увірвався Стас.

— Влад, ну на тебе остання надія. Мені тут скучно. Пішли прогуляємося.

Я глянув на нього.

— В мене є до тебе одне запитання.

— Давай, — сказав друг сівши на ліжко і тоді скривився, — О, у вас ліжко якесь краще...

Я застережливо підняв палець.

— Не смій казати що хочеш кімнатами помінятися. Я тільки речі розклав. 

— Та окей, пожалію тебе. То що за запитання.

— Тебе стукати не вчили? А якби тут Катя серед кімнати була

Стас задумався.

— Ні, якби вона гола була то...

 Я кинув у нього одним зі своїх худі котре взяв з шафи.

— Та добре, чого ти. Я пожартував. На наступний раз постукаю, щоб вас не перервати.

Я закотив очі.

— Знаєш що тобі б за такі думки при Максові було?

— Ну ти ж з нею спиш і ще живий. А я тільки думаю.

— Хто і про що тут думає? — спитав Макс котрий заглянув у двері котрі Стас чудово залишив відкритими.

— Я вмовляю Влада піти зі мною прогулятися. Я вже замахався. На мені ніби прокляття якесь. Треба розвіятися.

— Не ведися на його слова, він тебе втягне у свої таємні справи, — сказав Макс склавши руки на грудях.

— Які темні справи? — спитав я посміхнувшись і глянув на Стаса.

— Він дівчину на рецепшені на побачення запросив. А вона його відшиииилаааа. Він скоріше за все хоче тебе втягнути у гру ''захоплення дівчини на одну ніч''

Стас скривився.

— Та вже якраз. Я з нею і сам справлюся. 

— Мені не почулося? Це перша дівчина котра тебе просто відшила? Охохо хохо. Макс, їй потрібно медаль дати.

Макс посміхнувся на мої слова.

— Нічого не відшила. Я просто...не дуже й хотів. Вона здалеку здавалася привабливою, а зблизька...

Стас запнувся і піднявся засунувши руки в кишені.

— А з близька... — повторився Стас і посміхнувшись прикусив нижню губу

Я підморгнув Максу і той зрозумів мене.

— Страшна, — підказав я Стасу, а тоді повільно підійшов ставши ближче що зробив і Макс. 

Стас глянув на нас двох.

— Ні, ну не щоб аж настільки. Я б не сказав що страшна...

— Це ти нам намагаєшся збрехати? — спитав Макс посміхнувшись.

— Я? Ні. Ну вона справді мені спочатку сподобалася, а тоді переподобалася.

— Справді? — я посміхнувся і підняв руки.

— Ну...так. Напевно.

— Ти прям впевнений? Тоді скажи що вона страшна, — сказав Макс, а Стас почав відкривати та закривати рот як рибка.

Я подався наперед що зробив і Макс. Стас почав сміятися.

— Двоє на одного не чесно, — сказав він між сміхом.

— А говорити нас таку дурню також не чесно. В тебе ж на лобі все написано, — відказав Макс.

— Та що там написано? Припиніть!

— А те що вона тебе все ж зачепила. А ти тут нам плетеш якусь дурню. Стас, ми тебе чудово знаємо відказав я.

— Та гаразд, досить. Я зрозумів. Досить лоскотати. В мене зараз ребра потріскають від сміху,— відказав Стас і ми відсторонилися, а він досі лежав на ліжку намагаючись встановити дихання.

У двері зайшов Віктор і примруживши очі глянув на нас із Максом.

— Що у вас тут твориться? Вас внизу чути.

— Вітя, вони двоє на мене напали. 

— Бо не треба було нам тут вішати лапшу, що тобі дівчина не сподобалася. Вона його відшила, а він тут каже що це вона йому переподобалася, — сказав я.

— Стаса і відшила?

Чому це стало нашою головною сенсацією? Тому що Стас ніколи не програвав з дівчатами. Завжди ті що йому подобалися були з ним. А тут з'явилася та сама котра просто відшила.