Розділ 3

Катя

Відчувала я докори совісті через свій вчинок? Можливо трішки. Шантажувати Влада не було чудовим варіантом, але все ж дієвим і потрібним у моєму випадку. Я знала що після цього хлопець на все життя запам'ятає мене злою, безсердечною і зовсім без крихти співчуття дівчиною. Але...я не могла інакше.

Я взяла у руки свій чорний і теплий піджак. Влад казав що заїде за мною, але я впевнена що у будь-якому випадку коли б це можна було оминути він би це зробив. Я взяла переднє пасмо і плойку в руки. Підкрутивши їх вимкнула музику котра була чисто для атмосфери та взувши свої чобітки на високому каблуці взяла одягати куртку. Коли всі убори були вдягнуті забрала свій телефон та вийшла з кімнати почувши як вхідні двері на низу відчинилися і батько привітався з Владом. 

- Підслуховуєш? - я підскочила почувши голос Каміли позаду і посміхнулася їй.

- Ні, звичайно ж. Я тільки вийшла. 

Я оглянула сестру і посміхнулася.

- Маєш чудовий вигляд.

- Ох, дякую. Тобі також неймовірно іде ця курточка. Але давай напевно спустимося на низ, бо я зараз тут зварюся.

Я посміхнулася. В будинку справді було тепло, а іще й в куртці то це було вище нашої допустимої температури. Ми зійшли на низ і почули кроки Макса. Я посміхнулася Владу і нахилилася, щоб поцілувати.

- Привітики, - привіталася я.

Хлопець посміхнувся і вдав поцілунок ледь доторкнувшись до моєї щоки. 

- Маєш неймовірний вигляд, - сказав він.

Я йому посміхнулася і взяла за руку.

- Поїдемо? А то якщо потрапимо в затор то спізнимося, - сказав брат, а Влад погодився.

Ми попрощалися з моїм батько і вийшли з будинку. Влад відкрив мені двері своєї машини і я іла а хлопець обійшов авто і сів збоку. Він завів двигун і рушив. У салоні була повна тиша. 

- Макс казав щось про медовий місяць у Карпатах. Чому ти мені не сказала? - спитав хлопець, а я захотіла стукнути себе рукою по голові.

- Вибач, я забула за це. Та і думала ти будеш проти.

Влад хмикнув.

- Невже ти забула про щось, що стосується нашого, - він однією рукою показав лапки я сказав, - весілля. 

Я закотила очі.

- Повір, забула. 

Я почула легкий видих Влада і глянула на нього.

- То ти проти?

Влад глянув на мене і натягнуто посміхнувся.

- Господи, кохана, невже моє кохання до тебе може дозволити тобі подумати навіть про те, що я буду проти всього-на-всього тиждень вдавати 24/7 закохану людину, знаходитися в одному оточенню з твоїм братом котрий не вірить у наше щире кохання і терпіти твої непередбачувані ідеї.

Я закотила очі. Я більше могла очікувати почути такий пролог від Стаса ніж від Влада. Він мені здавався з усіх найбільш серйозним. Звичайно ж після Віктора, хоча можливо вони й ішли на одному рівні.

- Тоді придумай інше місце куди ми б могли поїхати й організуй це так, щоб ми тиждень не попадалися один одному на очі, - огризнулася я, - Або ще краще, давай я поїду, але без тебе. 

Влад обурено видихнув і я зауважила як його рука стиснула кермо.

- Без мене. А можна було і в одруження грати без мене. Впевнений в такої хорошої акторки як ти це б вийшло. Я не розумію як ти могла в моїй уяві бути милою і хорошою дівчиною. Це ж ходячий демон якийсь, а не дівчина.

Я йому посміхнулася.

- Ні, не можна було. 

Хвилини з дві я обурено витріщалася у вікно авто. Судячи з дороги ми незабаром будемо біля будинку Віктора. І там знову треба буде вдавати що мені подобається чоловік, що сидить збоку. Я глибоко вдихнула і видихнула намагаючись заспокоїтися. Так, трішки рознервувала.

- Гаразд, ми поїдемо з всіма у Карпати на відпочинок, - сказав Влад, а я глянула на нього.

Чого -- чого, а цього я не очікувала почути.

- Ти справді погодився чи в мене зі слухом проблеми? 

- Катя, я два рази не повторятиму. Тільки постарайся, будь ласка, обходитися без милих кличок у мою сторону. Просто Влад. І не називай мене як вчора. Що за зоопарк? Котики, зайчики ще пташок і мавпочок не вистачає.

Я не стримала свого сміху і знову відвернулася до вікна. На такий вчинок не була готова, але приємно вражена. Можливо мій план навіть має право на життя. 

Машина зупинилася перед брамою будинку нареченої Віктора і щойно вона відкрилася ми заїхали на подвір'я. Це був мінімалістичний стиль і нічого дивного чи нового. 

- Віктора ще немає, - сказав Влад, - Сиди в машині, бо замерзнеш.

А сам він відкрив двері й вийшов. Могла б подумати що він турбується якби не знала Влада і його теперішнього ставлення до мене. Чоловік пішов назад до Макса та Стаса котрі також заїхали на подвір'я. Задні двері відкрилися й у салон прошмигнула Каміла. Вона посміхнулася мені

- Влад такий турботливий.

Я посміхнулася їй.

- Так, він дуже добрий і милий.

Дівчин посміхнулася кивнувши головою.

- Ти говорила з ним щодо Карпат?

- О, так. Він не проти. На коли плануємо поїздку?

- Думаю на другий ранок після першої шлюбної ночі буде як раз.

Я кивнула головою.

- Погоджуюся, це буде чудово.

- Мені цікаво побачити дівчину Віктора. Дивно що він одружується тільки через контракти та гроші. Не очікувала від нього такого. Більше було б це зі сторони Влада очікувано. А від Віктора...

- Чому більше від Влада? - спитала я глянувши назад на дівчину.

- Ну...я чула таку маленьку чутку серед дівчат ніби він казав що ніколи не одружиться, бо сімейне життя це взагалі не його.Дівчата в медичному так говорили. Тому було очікувано що його батьки просто одружать його з кимось для прийнятного. Хоча це навіть звучить дико. Шлюби з розрахунку, контракти, фіктивні стосунки. Дико все це.

- Але вигідно, - сказала я.

- Чому ти так думаєш? - спитала дівчина.

Я знизила плечима.

- Ну...в тебе немає ніяких обов'язків. Ти по факту живеш своїм звичайним життям просто з обручкою на руці.

- Ти так говориш що мені страшно за Влада.

Я спочатку на секунду затримала дихання, а тоді розсміялася.