Розділ 1

І ось до чого ми прийшли. А все дякуючи Каті, фразі "Живемо один раз" і, тому що сталося після неї...я зараз притиснутий до стіни кращим другом і не можу сказати йому все як є. Інакше мені кришка легко кажучи. 

— Що розказувати? Макс, ти чого? — сказав я важко ковтаючи.

— Ти не можеш бути з Катею, я надто добре тебе знаю, щоб повірити в цю гру одного актора.

— Відпусти мене, зараз задушиш, — обурився я і спробував відштовхнути від себе злого Макса що в мене в кінцевому результаті вийшло.

— І знову брехня. Я надто добре знаю тебе, щоб повірити в те що відбувалося декілька годин назад. Ти надто був наляканим як для щасливого чоловіка.

Я скривився.

— Не в усіх же кохання може бути як у тебе з Камілою. Трепет аж до кінчиків пальців.

Гаразд. Я ляпнув щось не туди. Макс був надто обережний і надто емоційний коли мова заходила про Камілу. Зазвичай ця тема навіть не зачіпалася. 

— Серйозно? — спитав він глузливо, — Гаразд, не у всіх. Але щоб наречений тремтів при сватанні я бачу вперше. Враження що тебе достатньо гарно залякали й ти як кошеня в клітці з собакою. І вибратися не може і кричати не буде. 

Я важко проковтнув. Все настільки очевидно?

— Ти просто не можеш змиритися що твоя сестра не розповіла тобі про наші стосунки як старшому брату. А шукаєш проблему в мені.

Макс примружив очі глянувши на мене, а я справді як кіт захотів сховатися. Жодного разу ніхто з нас чотирьох не відчував гнів один на одного. А зараз...вперше за весь час я зрозумів що не хотів би цього надалі так само. 

— А зараз глянь мені в очі, і скажи. Ти, мій друг. Ми з тобою не два дні знайомі, ти ніколи мені НЕ говорив брехні. Завжди було все чисто і правдиво. Тому дивлячись мені в очі скажи, ти кохаєш мою сестру?

Я глянув на Макса. Здається, він хоча б трохи заспокоївся. А от я вже більше напружилася. 

— Я кохаю твою сестру. Інакше б не одружувався.

Хотілося відвести погляд? Так точно. Але Макс не повірив би що улюблена сестричка, тиха мишка по житті та в принципі свята дитина могла б шантажувати мене. Та й...можливо наш шлюб на краще? По суті нічого в житті не зміниться крім якогось металу на руці й чорнила в паспорті. Принаймні хочеться вірити. Макс нічого не сказавши підняв руки наче вибачаючись. 

— Я не вірю тобі. Це не той впевнений голос Влада котрий я чув завжди. Та все ж...сенс з моїх слів? Я не знаю що за гру ви почали, але знай на перед. Якщо Катя постраждає, я наплюю на нашу дружбу.

Я кинув головою.

— З нею все буде гаразд. За це не турбуйся.

Макс кивнув головою, а тоді пішов до виходу, а я з полегшенням видихнув коли двері за ним зачинилися. Руки одразу ж потягнулися до мокрого волосся. Я важко видихнув і пішов до свого мобільного побачивши там двадцять пропущених. Одразу ж набрав людину котрій так був потрібен.

— Я думала він вже тебе закопав! В мене ледь серце не зупинилося!

— Не вдавай що хвилюєшся. І так не повірю. І...невже ти такої хорошої думки про свого брата? Знаєш, він завжди був до мене більш ніж добрий. Що секунду назад зруйнувалося. Через тебе.

- Влад, не драматизуй.

- Легко тобі говорити. Не тебе ж шантажують і не ти ж обманюєшся свого найкращого друга.

- Я обманюю свого брата, а це взагалі то не так і легко.

Я скривився.

- Хто б казав. З власної волі. А я змушений.

- Влад, не грай бідного. Тобі немає що втрачати від цього шлюбу..

Я не стримався і скинув виклик. От місяць назад я б подумав що Катя - це втілення одного зла. Ніколи. Але зараз все чомусь до фіга змінилося. Запустивши пальці у волосся і почав водити рукою. Чорт, а варто було раніше думати. 

Цілу ніч я не спав, а думав над всім і читав умови договору котрий ми мали б підписати тепер уже із моєю нареченою. Прочитавши все разів зі сто я все ж взяв ручку і мій погляд завис на своєму пальці. Ця жовта каблучка. Тепер на довгі шість років зі мною, а можливо і більше. Я важко видихнув ставлячи свій підпис і фотографуючи його скинув Каті. Вона поставила своє сердечко на повідомлення, а я уявив її посмішку. Вона добилася свого.

До ранку я гортав дурні відео, дивився фільм і займався іще безліччю різної дурні перш ніж нарешті заплющити очі. Попри все я не хотів їхати вдруге у будинок Боднаренків. Колись він символізувався із Максом, але тепер там є і моя наречена. А якщо є наречена, то варто грати роль нареченого. 

Я лежав на дивані коли почув дзвінок дверей. Повернувшись в іншу сторону накрився покривалом із головою, але невдовзі воно злетіло з мене.

- Господи, чувак. Ти при тямі? Що за...безлад? - почув голос Стаса після чого розплющив очі.

- Я сплю взагалі то. Тобі це не заважає?

Стас посміхнувся і посунув мої ноги через що довелося сісти.

- Мені взагалі нічого не заважає. І ніколи. Ти в курсу що за годину маєш бути у будинку своєї коханої.

 Я ледь стримався, щоб не скривитися. 

- Я не їду нікуди. Пройде все і без мене, - відказав я.

- Ти з дуба рухнув? - Стас обурено штовхнув мене у плече.

- Я серйозно, чувак.  Макс злий на мене через Катю, я не хочу псувати такий день Камілі. Він буде весь час і увагу зосереджувати на мені. Треба цього?

Стас обурено видихнув.

- Господи, ну переспав ти з його сестрою. Але ж взяв відповідальність, одружився. Не бачу проблеми. Макс злий, але ж ти його знаєш. Він любить нас, ми його от і маємо бути всі разом. Так що ти встаєш, приймаєш ванну і їдемо з тобою до них. Бо я як розізлюся зараз, голого тебе витягну з квартири, осоромишся перед всіма.

Я хмикнув.

- Я з Катею не спав, - сказав я піднімаючись.

Стас присвиснув.

- Чувак, а як тоді, так? Я думав, щоб одружитися треба спочатку переспати...

Я скривився і все ж подумав що краще послухаю як вода шумить ніж припущення Стаса. Тому пішов до ванної перед тим забравши зі своєї кімнати вчорашній костюм. Стас посвятив мене своїми розмовами й запитаннями, але сьогодні я просто проігнорував його слухаючи шум води, а коли вийшов то Стас посміхнувся.