Розділ 8

Я спала солодко. На ранок почувалась на диво добре, без похмілля. Та як побачила план на сьогодні враз змінилась.   

Мені не хотілось сьогодні бачитися з якимось йолопом. Взагалі не хотілось ніякої допомоги, але для перспективи треба було щось робити.  

Проте в голову різко вдарили спогади за вчорашній вечір. Здавалось, я досі пахну ним. Вдихнула ще раз сильніше. Про що я думала? Треба ввести собі нове правило: більше не пити. Нічого хорошого з того не виходить.  

Середина квітня це вже, наче, починає бути тепліше, але все одно холодно. Не хотілось нічого. Зимовий застій не покидав.  

Ліниво піднялась з ліжка та пішла вмиватись і вдягатись. Знайшла костюм із чорного корсету з тоненькими лініями та такі самі штани. Я подивилась на себе в дзеркало, одяг обтягнув мене показуючи мої широкі стегна і меншу талію. А чому ні? Мені подобається, я б собі дала. Темно-каштанове волосся залишила хвилями спадати на спину. Покрутилась, щоб подивитись на себе з різних ракурсів, помилувалась. Знайшла на ліжку телефон і зразу впевнено попрямувала до себе в кабінет. 

Через пів години мав прибути той самий гість. Це мало мене відволікти від Сена і знову зосередити на роботі. 

Зізнаюсь, що трохи нервувала, але мене заспокоювала присутність Гаррі, який в будь-який момент міг взяти все на себе. Напружено стукала пальцями по столі з червоного дерева. У кабінет легенько постукали. 

— Заходьте. 

З відкритих дверей на порозі промальовувалась постать високого чоловіка. Мені, частково, перехопило подих.  

Перше, що помітила це були круглі окуляри за якими ховались глибокі очі на його вродливому обличчі. Мої очі повністю оцінювали його... Над окулярами густі брови, я присягаюсь, його кутами щелепи можна було різати папір. А волосся нагадувало Сена, розтріпані кучері, але цей чоловік вкладав їх, щоб так не стирчали, на відміну від першого. Чому я порівнюю з тим хлопчиськом? Закусила губу. 

Гарненький, по статурі видно, що підкачаний, хоч як би хотів заховати це під темною, як онікс кофтою, на сонячних променях, все одно, виступали горбики м’язів. 

Боюсь, що загублю всі слова при такому гарному чоловіку, але видно, що він набагато старший за мене. Йомайо, про що я думаю? Марсія зберись! Це лише ділова зустріч. 

— Мене звати Хантер, якщо ви могли забути, — чоловік протягнув мені руку, я підвелась і потиснула. 

Мурашки пройшлись по тілу. Його хитрі очі, ніби, щось шукали у мені. Оцінювали, немов я його здобич, вишукували слабкі місця. Без того карі очі темніли щосекунди, як він спостерігав за мною. Я могла б сказати, що не бачу цього через його окуляри, але це жодного разу не було б правдою.  

Ми практично синхронно вмостились в крісла, Хантер кивнув Гаррі й знов поглянув на мене, наче, облапував поглядом, а можливо мені лише здалося. Сподіваюсь здалось. 

Відігнала від себе ці думки. Я тут не для того, щоб оцінювати його зовнішність. Але він щось приховував, приховував всередині себе настільки, що я не могла відвести від нього очей. Та й чоловік не відводив. Здавалось, секунди тягнулись вічно. 

— Наші люди були вражені вашою репутацією, холодним розрахунком, тому ми вирішили зустрітися особисто, — почав Гаррі, але чоловік лише кивнув. 

Так, я дізналась, що він доволі популярний у таких кругах, корисний. 

— Прошу, починайте. Ви ж сюди не просто так прийшли, — я дозволила собі легку, ледь помітну усмішку, що не досягала очей. Спостерігала за Хантером, чекаючи. 

— Думаю, не варто ходити навколо. Я пропоную вам розширити вашу мережу збуту, використовуючи мої канали транспортування та дистрибуції. Це дозволить Гантам значно збільшити прибуток і вийти на нові ринки, а для мене — це стабільний доступ до якісного товару від надійного виробника. Менше клопоту для обох сторін, — спокійно, з чітким розрахунком у голосі, проговорив чоловік. Він навіть не кліпнув, дивлячись прямо мені в очі. 

Я повільно підняла брову, мій погляд випромінював скептичне очікування.  

— І це все? — старалась робити тон таким, ніби подібні пропозиції чую щодня. Не вірила, що все так просто. 

Хантер відкинувся на спинку крісла, його погляд ковзнув по Гаррі, що стояв, мов статуя, а потім повернувся до мене.  

— Зовсім ні. Вашій мережі, як і будь-якій, потрібен надійний захист. Моя організація здатна забезпечити безпеку ваших притонів та торгових точок від набігів конкурентів або надмірної уваги правоохоронних органів. — він зробив паузу, вичікуючи, спостерігаючи за найменшою зміною моїх емоцій. — Я знаю, що у вас є певна домовленість із сім'єю Вентурі щодо цього, але я також можу надати вам актуальні розвіддані та аналітику ринку наркотиків, інформацію про потенційні загрози та зміни в конкурентному середовищі. Думаю, для вас це може бути вкрай важливим. 

Я сиділа спокійно, жоден м’яз не ворухнувся. Випромінювала стійку байдужість, а в душі був хаос, зважувала всі за і проти. 

— І ваш відсоток? — мій голос звучав рівно, але всередині все стискалося. 

— 60/40. На вашу користь. — Хантер назвав цифру, яка могла здатися щедрою, але я відчувала підступ. 

— Підходить, — кивнула.  

— Але у мене є одна умова.  

Гаррі ледь помітно напружився. Хантер натомість лише посміхнувся краєчками губ.  

— Яка ж? — я відкинулась на спинку крісла, зацікавлено дивлячись на чоловіка. 

— Я хотів би мати резиденцію у вашому маєтку. У вас кімнат вдосталь, як я бачив, сподіваюся, я не обтяжую вас цим проханням. — У його голосі прозвучало не прохання, а скоріше заява, що не терпить заперечень. Або так, або ніяк.  

Всередині мене все перекосило. Що блять? Може тобі ще дупцю поцілувати? Я бачила, як Гаррі очікує остаточної відповіді від мене. Він не може втручатись, проте від цього вибору залежить геть усе. Десь в всередині розуміла, що це менша ціна, ніж могла б бути, тож варто погодитись, напевно. Присутність Хантера під моїм дахом давала мені безпрецедентний контроль над ним та його інформацією. Це була ризикована ставка, але можлива перевага переважувала. Гаррі Маркес шукав щось у моїх очах, немов, міг розгадати про що я думаю, міг направити на шлях істини.