Глава восьма

Один рік тому.

Влад 

У шістнадцять батько відправив мене за кордон навчатися. Я був проти, але його це ніколи особливо не хвилювало.

Три роки я прожив там сам.

Місяць тому мені виповнилося дев'ятнадцять. І сьогодні я нарешті повертаюся додому.

Щойно літак приземлився, почалася страшенна злива. В аеропорту мене зустрів водій батька. Сам він, звісно, не приїхав — якась чергова ділова зустріч виявилася важливішою.

Ми їхали майже дві години, коли дорогою сталася аварія. Вантажівка врізалася в машину на повороті.

Борис — водій батька викликав швидку й евакуатора , тому ми ще ненадовго затрималися.

Близько десятої вечора ми під'їхали до будинку.

Дивне відчуття. Наче повернувся в місце яке колись було домом.

Я навіть не встиг нормально зайти в середину, як почув голос батька.

— Ти запізнився на сімейну вечерю.

Не "як долетів?"

Не"як доїхав?"

Леше холодне зауваження 

— По дорозі сталася аварія. Ми з борисом допогли й поїхали далі.

Батько вже хотів щось сказати, але у коридор увійшла мама.

— Боже, Владе! Як долетів? Ви запізнилися щось сталося?

Як завжди тільки мама зустріла  мене по-людськи.

Я обняв її 

— Усе добре. Просто трохи затрималися.

— Ти мабуть, втомився з дороги. Ніна вже приготувала твою кімнату. Іди відпочинь 

— Я хотів поговорити з Владом.— сухо втрутився батько 

Мама погладила мене по плечу й спокійно відповіла.

— Ігорю, Твій син щойно повернувся додому. Завтра поговорите, нехай сьогодні відпочине.

Мама завжди кличе батька на ім'я коли злиться.

— Гаразд — коротко кинув батько й пішов у бік спальні.

Я провів його поглядом.

— А де Дем'ян?

Мама помітно напружилася 

— Він... не прийшов.

Я насупився .

— Он як.

Кілька секунд у коридорі висіла тиша.

— Сподіваюся, хоча б на вашому ювілеї він буде?. пробормотів я.

— Ти втомився. — швидко перевела тему мама — іди відпочинь.

І тоді я зрозумів. У цій сім'ї щось сталося сталося.

Моя кімната майже не змінилася.

Плакати улюблених гуртів усе ще висіли на станах, електрогітара стояла біля шафи, а на тумбочці стояли старі фотографії.

Я взяв одну з них.

Малий я сидів у батька на руках, поруч стояла мама з Дем'яном широко посміхаючись.

Тоді ми були щасливі. Коли все так встигло зіпсуватися?..

Наступного ранку я спустився до їдальні.

Батько й мама вже сиділи за столом. 

— Доброго ранку — кинув я сідаючи навпроти 

— Доброго — одразу відповіла мама, 

А батько леше кивнув не відриваючи погляду від планшета 

Дем'яна знову не було.

Я відкинувся на спинку стільця, Ніна та інші слуги подавали сніданок.

— А мій брат взагалі знає, що я повернувся?

— Твій брат надто зайнятий особистим життям.— різко відповів батько. — І сядь нормально за столом.

Я мовчки виправився.

Саме в цей момент, я зрозумів як сильно скучив за Дем'яном.

Дзвінок у двері змусив себе озирнутися. На секунду я навіть подумав що це Дем'ян.

Але ні.

Це був леше організатор свята. Він прийшов до мами обговорити деталі ювілею.

Мама одразу відлучилася, залишаючи нас з батьком самих.

— Поговориш із Дем'яном.—  Спокійно промовив він — Сьогодні він має бути присутнім на святі.

Знову ці його непрямі накази.

Я мовчки вийшов із їдальні щоб подзвонити брату.

Дем'ян 

Я прокинувся в чужому ліжку.

Поруч спала якась дівчина, і це означало тільки одне — учора в барі я явно перебрав.

Раптом пролунав рингтон 

Той самий який стояв леше на одну людину 

Влад.

Дітько 

Я зовсім забув що він учора повернувся.

Я піднявся з ліжка, не встиг нормально підвестися як одразу почала тріщати голова . 

Скільки ж я учора випив?

Я попрямував до ванної , намагаючись привести хоч трохи себе до ладу, лише після того я підняв слухавку

Влад 

Леше з третьої спроби, Дем'ян нарешті взяв слухавку.

— Агов, якого біса? Ти де?  Вже забув що я учора повернувся?

— Вибач у мене були справи.

Я стиснув щелипу.

Які справи можуть бути важливішими за повернення брата?

Він прямо як батько.

— Зрозуміло — холодно кивнув я. — Ти пам'ятаєш, який сьогодні день?

— Пам'ятаю.

Навіть через телефон відчуваю його байдужість.

— Слухай не знаю що у вас там з батьком сталося, але прошу. Проходь сьогодні,  хібане хочеш побачитися , коли пройшло стільки часу?

Кілька секунд у слухавці стояла тиша.

Наче він вагався.

— Добре, я прийду. — і одразу кинув виклик .

Я повільно опустив телефон.

Ща між ними усіма сталося під час моєї відсутності?