Глава третя

Софія 

Вероніка прихворіла як і завжди учора вона попала під сильний дощ. Ще з малечку у неї був слабкий імунітет.Я хотіла залишитися вдома разом із нею. Але сьогодні моя зміна, тай власниці книгарні я пообіцяла прийти вранці.

День минав спокійно.

Сьогодні знову пішов дощ. Люди заходили до книгарні ховаючись від дощу хтось просив поради що почитати. Дехто сам знаходив потрібну книгу та сідав біля вікна читати . Було декілька студентів що готувалися до екзаменів.

А я сиділа за касою взяла книгу з жанром класична література і почала читати. Це мій улюблений жанр книг.Мене відволік звук дверного дзвіночка. До магазину швидко зайшов хлопець із його темної куртки стікали краплі дощу а мокре волосся трохи спадало на очі. Деякий час він крутився біля полиц розглядаючи книги. Іноді я помічала як він кидав короткі погляди у мій бік.

У якийсь момент наші погляди зустрілися я заговорила першою.

— Шукаєш щось конкретне?

Хлопець відірвався від книжкових полиць і ледь посміхнувся.

— Я не часто читаю, тому навіть не знаю що обрати.

Він зробив паузу, провів рукою по своєму мокрому й темному волоссю. Знову подивився на мене і ніяково витягнув посмішку куточками губ.

— Якщо честно, я просто тут ховаюся від дощу.

— Он як?, може почитаєш щось поки дощ не закінчиться?

Я підвелася з каси й направилася до книжкових полиць. Провівши пальцями по кінцях книг, читала їх назви зупинившись я витягнула одну з улюблених.

— Ось тримай. — простягаючи книгу сказала.

Він підійшов й узяв книгу з моїх рук, випадково торкнувся моїх пальців чомусь не одразу забрав іх та затримав на мені погляд. Я ледь посміхнулася й повернулась до каси де мене вже чекав інший відвідувач.

Вже за пів години той хлопець підійшов до каси тримаючи книгу в руках.

— Книга була цікавою, дякую. — хлопець простягнув мені книгу  і знову посміхнувся. Здавалося він вже хотів піти, та раптом заговорив

— мене Дем'ян звуть, Можу дізнатися твоє ім'я? — Дем'ян не зводив з мене погляду.

— Софія, можна просто Софі

Посміхнувшись  своїми блакитними очима зустрілася поглядом  з його зеленими. Дем'ян посміхнувся ширше я помітила що у нього на щоках з'явилися ямочки 

О боже, він такий привабливий коли посміхається.

Я похитала злегка головою відганяючи ці думки "Софія Лоренс ти доросла людина і не можеш встояти перед цим красенем ? Збирися!" подумки говорила собі.

Він глянув на годинник 

—Мені вже час, приємно познайомитись Софі 

Дем'ян розвирнувся і попрямував до виходу .Я ще кілька хвилин дивилася йому в слід чомусь мені хотілося більше з ним поговорити. Я глянула на годинник 

Вже було опів на сьому вечора. 

Я й не помітила як час швидко пройшов. Вероніка мабуть зачекалася мене вдома я швиденько сказала відвідувачам що книгарня зачиняється. Зібравши свої речі поспішила до дому по дорозі зайшла до аптеки щоб купити ліки для Ніки.