Глава друга

Ранок зустрів мене похмурим сірим небом і ароматом кави з кухні.

Я сонно перевернулася на інший бік. Накриваючи ковдрою майже до голови, після вчорашньої зливи тіло досі ломить і почуваюся я не дуже.

В голові крутилися вчорашні уривки, як тільки згадую того нахабного хлопця одразу що ледь не збив мене з ніг . Пізніше виявилося що він живе зі мною десь по сусідству в власник того самого авто що облило мене.

А.. ще того з ліфта хлопця пригадала він задався набагато милішим 

—Якщо ти прямо зараз не встанеш то запізнишся 

Голос софі пролунав з кухні 

— П'ять хвилин..

— Ти це говорила десять хвилин тому.

Я все-таки змусила себе сісти на ліжку наша квартира не була великою але й не маленькою нам обом тут було затишно. На підвіконні стояли вазони Софі, на столі валялися мої розкидані конспекти. На стільці була моя мокра куртка котру я забула повішати сушитись.

Я піднялася з ліжка й попленталася до кухні. Біля плити вже стояла софі в оверсайз футболці і абияк зібраними волоссям.

— Виглядаєш жахливо.— вона сказала навіть не обертаючись.

— Дякую, дуже підтримала.

Софі тихо засміялася і поставила перед мною сніданок.

— Важкий ранок?

Я одразу згадала вчорашній вечір 

— Ти навіть не уявляєш.

У цей момент за стіною як нібито хтось щось упустив .

Я насупилася 

— Нові сусіди?

Софі кивнула й сіла навпроти мене за стіл 

— Ага.Здається хтось оселився в тій квартирі.

— сподіваюся вони не будуть такими галасливими як колишні.

Мій голос звучав хрипло а горло неприємно дерло 

— Прихворіла?

У софі одразу в голосі з'явилися нотки турботи.

— Схоже на те.

— Може залишишся сьогодні вдома?

Я хотіла заперечити просто почувалася не дуже.

— Я попереджу що тебе сьогодні не будеш в університеті,— сказала Софі — А ти йди назад у ліжко і не забудь випити щось від застуди.

Я послухала сестру й пішла до своєї кімнати. За кілька хвилин я почула грюк  вхідних дверей 

Софі пішла.