Глава 5. Наш перший виступ

Вечір у таборі був особливим: на сцені біля їдальні поставили мікрофони, розвісили гірлянди й вимкнули світло на подвір’ї. Усі загони мали вперше вийти перед глядачами й представити себе: назву та девіз. Діти хвилювалися, адже це був справжній старт табірного літа.

Загони виходили у зворотному порядку. Першими на сцену піднялися наймолодші, 7 загін — «Вогники». Вони весело підстрибували, розмахуючи жовто-червоними стрічками, і дружно прокричали:

— «Горимо ми в темряві,

Світлом сяєм щиро всі!»

Усі засміялися й голосно аплодували — малеча виглядала дуже зворушливо.

Потім настав час 6 загону — «Ведмеді». Вони вийшли повільно, підлаштовуючи ходу під ритм вигаданого маршу, й гучно сказали:

— «Ми сильні та відважні,

Друзі справжні й поважні!»

Від їхнього грізного крику аж у когось у натовпі здригнувся стілець.

Після них сценою промчали «Блискавки» з 5 загону. Вони вигукували девіз так швидко, що не всі встигли зрозуміти слова, але енергії вистачило на цілий табір:

— «Швидко мчимо крізь простір,

Нас не спіймаєш просто!»

4 загін — «Соколи» піднялися впевнено, наче справжні спортсмени. Вони розгорнули власноруч зроблений плакат із соколом і хором прокричали:

— «Ми у небі крила маєм,

Перемогу здобуваєм!»

Коли вийшли «Гірські леви» з 3 загону, то діти в залі навіть заревіли у відповідь. Їхній девіз пролунав, як справжній гірський гуркіт:

— «У горах ми сміливі,

У бою завжди щасливі!»

Анастасія відчула, як серце почало битися швидше. Наступними мали виходити вони — другий загін. Її друзі щось шепотіли, поправляли сорочки, а Віталя підбадьорливо підморгував:

— Ви впораєтесь. Ви найкращі.

І ось оголосили:

— На сцену запрошується 2 загін — «Яструби Синевіру»!

Діти зібралися в коло, і прапор із яструбом підняли високо над собою. Разом вони ступили на сцену, і зал замовк, чекаючи. Анастасія глибоко вдихнула й разом із усіма голосно прокричала:

— «Птахом в небі ми літаєм,

Та в горах не заблукаємо!»

Відлуння понеслося горами, а потім вибухнули гучні оплески. «Яструби» посміхалися й дивилися один на одного — це був їхній перший спільний крок, і він вийшов ідеально.

Після них виступав лише 1 загін — «Орли». Вони виглядали поважно й урочисто, а їхній девіз лунав гордо:

— «Високо в небо злітаєм,

Силу й дружбу прославляєм!»

Коли виступи закінчилися, діти повернулися до своїх місць. У повітрі витала атмосфера свята, і кожен загін уже відчував себе справжньою командою. Але Анастасія знала: у серці вона завжди залишиться «Яструбом Синевіру».