Розділ 16

Пруденс 

 Я прокинулась від ранішнього співу пташок і головного болю, які здавались надто гучними та холодного подиху вітра. Сильні руки обіймали моє порівняно маленьке тіло. Схоже на те, що буде важко їх скинути з себе. Які ще бляха руки? Тобто чиї? Почувалась жахливо. В голові була каша. 

 Сушило страшно. Голова була важка. Та я помітила на тумбочці, біля себе склянку води. Наскільки могла потягнулась до неї рукою, облила себе, ліжко, але все ж таки випила та поставила пусту склянку назад. Вже трохи зібравшись з думками я впізнала кімнату Дерека. І починала згадувати вчорашній день.  

 Згадала, що це вже друге похмілля за тиждень. З яких піл я алкоголічка? Окей, я з Дереком та його друзями поїхали до якогось дядька на вечірку. Гарна дівчина, алкоголь і...я тут.  

 Лежу в одному ліжку з Дереком. Ну добре, що хоча б в тому платті що була. Але все одно, якого біса ми в одному ліжку. Минулого разу він спав деінде. Цього разу що змінилось?  

 Гаразд, це приємно бути огорнутою його руками. Добре я, а чим він думав?  

 Я спробувала з боку хоча б на спину перевернутися, але це далось тяжкими зусиллями. Ведмежі лапи досі міцно мене тримали, щоб не втекла. 

 Ближчою до нього рукою я почала його будити. Я поглянула на нього. Він досі був у вчорашній сорочці та штанах. 

 Трохи потрусила його руку, поляскала, звала його на ім’я, щоб пробудити його з обіймів сну, щоб він забрав свої руки. 

 — Не кричи. — Пробурмотів він з закритими очима і відвернувся на іншу сторону, забравши з собою і свої руки. 

 Нарешті. Встала і пішла на відкритий балкон, щоб подихати свіжим повітрям. Мої теплі стопи торкались трішки холодної підлоги. А коли ступили на балкон то взагалі чуть не вмерли від холоду. Квітневе повітря ще досі було холодне, хоча щодня поступалось теплим променям сонця.  

 Сьогодні був хороший день, одним з тих коли здавалось що ось-ось літо. А в мене навіть немає одягу. Я досі стояла в своєму синьому платті. Руками сперлась на перила балкону, бракувало тільки кави. І мабуть, мені вже треба буде купити собі пару речей, щоб вже не обтяжувати цим Дерека. Уявляю як він стоїть в магазині та обирає мені джинси. Треба вже було, щось самій робити. 

 Може піти по магазинам? А чому ні? Такий хороший день, якраз для прогулянок.  

 Спочатку поснідаю, потім поїду на шопінг.  

 Вернулась в кімнату, Дерек досі мило спав спиною до мене. Тільки зараз помітила, що на тумбочці ближче до настільної лампи ще стояв мій телефон. Я була дуже рада, що в кімнаті не було дзеркала, відчуваю, що я зараз неймовірно страшна.  

 Поглянувши на ще чорний екран мого телефону я зрозуміла наскільки все погано. Туш розтерлась, губи сухі, на голові чорті-що і плаття трохи перекручене. Йти так у ванну не хотілося. Зразу поглядом знайшла шафу і відкрила подивитись. На вішалках висіли сорочки та піджаки різних кольорів, на поличках були поскладані футболки, штани та краватки. Знизу були шкарпетки та труси. В принципі туди могла і не дивитися. 

 Швидко схопила першу, яка попалась сіру футболку і чорні спортивні штани. Ну позичу раз. Ніхто від того не вмре. 

 І вийшла до ванни.  

 Спочатку холодна вода, яка попала на мене в душі неабияк змусила мене остаточно прокинутись. Я пальцями протерла під очима, сподівалась це допоможе прибрати залишки туші. Від обличчя я забрала вже чорні пальці. Відкрила баночку шампуню і нанесла на волосся, особливо промасажувала корені та змила. 

*** 

 На кухні невиспаний сидів Дерек. Він вже переодягнувся в чорну футболку та сірі штани. Підперши голову рукою, він іншою помішував свій зелений чай. Ну зап’ясті виднівся годинник і я спіймала себе на думці, що мені це не звично бачити, але мені це дуже подобається. Волосся він не причесав, тож воно дивилось у різні сторони.  

 Дерек нічого не сказав на те, що я сиділа у його одязі. Ще якщо його футболка була мені майже до колін, то дякувати, що на штанах була резинка і я їх добряче стягнула. 

 — Чому я спала в платті? Чому ти не зняв його? — Спитала я сьорбаючи каву та заїдаючи тортиком. 

— Думав тобі незручно потім буде. 

 І більше нічого не сказав, його погляд був напрямлений прямо в його чашку. Я розблокувала свій телефон. Тільки зараз помітила, що мені написала Меліса: “З тобою все добре?”.  

 Добре, я навіть не знала, що в неї є мій номер. 

 Пруденс: “Так, добре. Вчора трішки перепила”. 

 Мелісса: “Це добре, ну тобто не дуже, я просто думала з тобою щось гірше сталось. Хоча не спростовую що похмілля це теж погано :)”. 

 Мене здивувало, що вона зразу відповіла. А я навіть не знала, що відповідати на це. Але Мел вже написала. 

 Мелісса: “Ну добре, відпочивай”. 

 Я лише прочитала її повідомлення і відклала телефон. 

 Згадала, що зранку хотіла піти на шопінг. Тож вирішила повідомити про це Дерека. 

 — Я хочу пройтись по магазинам, щоб трохи розважитись і відпочити. 

 — Добре, коли будеш виходити біля дверей вже буде стояти машина. Він знає куди можна піти за покупками. Я тобі занесу свою карточку. — Дерек тільки зараз подивився на мене. — Як ти можеш цю гидоту пити? 

 — Не правда, вона смачна. — Дерек змучено закотив очі. 

 Тож як тільки я допила та доїла, побігла в свою кімнату трохи переодягнутися. 

 Наділа широкі блакитні джинси та чорний топ, поверх якого вділа чорну шкіряну курточку. Коли я завершила то в кімнату постукав Дерек. Він приніс карточку. Я її забрала і закрила перед його носом двері. Але він затримав їх так щоб я не закрила і відкрив коли я відпустила ручку. Я дивилась на нього здивованим поглядом. 

 — Чому б нам не обговорити твій вчорашній поцілунок? 

 Я на секунду задумалась. Але зразу згадала. Я думала він каже, що між нами щось було коли я була п’яна, але він про поцілунок з тою незнайомкою від якої він мене відтягнув. Ну або між нами справді щось було і я не пам’ятаю.