Розділ 13

 Цього разу ми їхали лише двоє. Нарешті, мене дуже напружував водій, можливо, тому що в мене такого не було. Дерек за рулем Aston Martin, а я сиджу біля, роздивляючись дорогу.  

 Сьогодні він мені дав кілька одежі на вибір. Я схопила перше, що було. Це була обсидіанова шкіряна спідниця з колготами, і такого ж кольору напівпрозора, наполовину розщепнута сорочка через яку просвічував чорний ліфчик. Наверх якої я вділа чорну шкіряну куртку. І мені ще купили сумку, маленьку чорну сумочку. Мені подобалось як я виглядала. Хоча такий одяг я майже не носила раніше. 

 Дерек як завжди притримувався свого елегантного стилю, але на цей раз вдів чорну кофту з чорними штанами, які на ньому тримав тонкий чорний ремінь. А зверху стабільно був піджак. 

 Ми мали сьогодні поїхати мені купити телефон, але уявіть моє здивування коли я отримала айфон ще вдома, навіть з сім картою, з блакитним чохлом, зарядкою. Я в шоках. 

 Поки ми їхали я завантажувала і реєструвалась в потрібних програмах і сайтах. Як от Instagram, YouTube, Twitter, Pinterest, TikTok. Треба ж якось розважати себе. 

 Я помітила, що ми під’їжджали до якогось кафе. Біля нього вже стояла і чекала Мелісса. Яка абсолютно точно була більш пунктуальна за нас всіх. Дерек посигналив їй, що та його помітила. 

 Меліса підняла погляд з телефону і посміхаючись помахала нам. На ній було кремового кольору не защепнуте пальто. А під ним був темно-сірий светр, який відкривав її ідеальну тонку шию. На струнких ногах були приталені блакитні джинси на високій посадці. Її світлі, короткі кучері були майже прямі, немов це були останні години укладки. 

 Ми повільно вийшли з машини й пішли до неї, Дерек обняв, а я просто потиснула руку. Хоча для мене це було вкрай незвично. Та ось помітили як мчала темно-синя машина.  

 Коли вона зупинилась неподалік від кафе з неї вийшли четверо різних, але привабливих хлопців. Бо якщо один з них йшов впевнено і розмірено, то інший не міг не покрутитись, вся увага зверталась на нього і його друга який йшов і аж загинався від сміху. А один взагалі йшов збоку майже не помітно, зливаючись з фоном. Але всі вони виглядали дорого, ніби з обкладинки журналу.  

 Крайній справа був з коротким каштановим волоссям, він був найвищим. На його серйозному обличчі були розташовані темно-карі очі, які дивились тільки прямо, вони мовби поглинали навколишнє світло. В нього були чітко виражені кути щелепи та вилиці. Руки були сховані в іржавого кольору шкіряній, розстібнутій куртці. Яка була на овечому хутрі, яке визирало на комірі. Його спина була такою великою, що мені захотілось дізнатися якого розміру одяг він купляє. А шию прикривав сірий шарф який спадав на широкі груди. Ноги абсолютно точно були не паличками які загорнули в чорні джинси. 

 А біля нього блакитноокий блондин не міг не роздивлятись все навколо, впевнена навіть якщо він це бачив не перший раз. Його миле обличчя загальними рисами було дещо схоже з обличчям Меліси. Він вже був в темно-смарагдовій теплій вельветовій сорочці та чорних джинсах, які трохи обтягували м’язисті ноги. 

 Вони майже підходили до нас та своєї поведінки ніяк не змінювали. Хлопець, що секунду тому сміявся від слів блондина вже йшов прямо, але посміхався так немов будь-якої хвилини знову зайдеться сміхом. На мідного кольору обличчя світило весняне сонце, у світлі якого шкіра здавалась золотою. Він йшов розмахуючи руками, наче не мав куди діти. Він беззаперечно був гарним, симпатичним. В його вигляді все було гармонічно, оскільки чорне волосся перегукувалося з короткою, графітовою курткою. І світло-коричневі штани перегукувались з кольором шкіри.  

 І крайній з них теж мовчав, м’яким поглядом дивився прямо, ніби не звертав увагу на ідіотів збоку і взагалі він не з ними йшов. Порівняно з іншими трьома він був худим, хоча ростом не поступався. Розділене на дві сторони русяве волосся. Він був в чорному пальті під яким була чорна сорочка і темно-сині штани. І вже аж коли він підійшов ближче я змогла розгледіти його тьмяно-зелені очі. 

 Коли вони нарешті підійшли та потиснути руки Дереку, він нарешті представив нам їх. 

 — Девід, Пол, Роб, Вільям, це Пруденс, — Дерек по черзі показував на кожного з них, він трохи ближче мене присунув і хлопці потиснути мені руки. — Це Мелісса, дехто вже її знає, дехто ще ні. Ну, будете знайомі.  

 Меліса спочатку обійняла блондина Пола, а потім решту. На її фоні я відчувала себе антисоціальним огірком. Чесне слово. А коли черга дійшла до загадкового Віла вони двоє якось дивно обнялись. Ніби їм двом було якось незручно, незручно. Але я не звернула на це багато уваги.   

 Дерек жестом запропонував зайти. Сьогодні день був теплішим за минулі, тож ми обрали сидіти на терасі. Там майже не було людей, тож ми сіли так щоб їх взагалі не бачити. За круглим столом я всілась зліва від Дерека, з іншого боку від нього сів Роб. Біля мене вмостилась Меліса. А обабіч Девіда розмістились Віл і Пол.  

 Мені було незвично в такій компанії. Тобто великій компанії. Все життя була, майже, самотня, щоб зараз отак проводити час? Це класно, що я хоч якось знайомлюсь з людьми, але я не впевнена, що це протримається довше цього дня. Що вони не забудуть мене як тільки прийдуть додому.  

 Та все ж відкинула ці думки коли до нас підійшов офіціант і ми зробили замовлення, а Пол сказав: 

 — Вибирайте все що хочете, я зафундую. Мені зарплата прийшла, я гуляю. 

 — З такими темпами в тебе нічого не залишиться. — тихенько доповнив Девід. 

— Нічого, зароблю ще. — Пол посміхався, а Девід попросту закотив очі, така безвідповідальність його дратувала. 

 Ми зробили замовлення та вже сиділи та очікували, розбавляючи час всякими запитаннями, хоча кожен сидів не знаючи особливо, що говорити. Але це не скасовувало мою цікавість тож я запитала. 

 — А як ви всі познайомились?  

 — Ну дивись, ми всі познайомились між собою в коледжі, — Пол подивився на Дерека. — Ну з деким в університеті, але суті не міняє. Я заради пристойності пішов в коледж, на бурильника. А там і зустрів Роба, але він був вже на другому курсі. А той познайомив мене з Вілом, він теж був на другому курсі, але вчився на програміста. А Девід вже був закінчив бакалавра, за спеціальністю економіка. Не питай звідки я це пам’ятаю. Ну, а ми були бідними студентами, хотілось грошей, ну більше мені хотілось, але не суть. Девід підкинув ідею як можна заробити, без досвіду. Ну і ми молоді, дурні, звісно погодились, так і зустріли Дерека. Познайомились з ним і він нам дуже допоміг, дечому навчив.