Розділ 10

 На ранок я вже забула де я, навіщо я тут і що мене сьогодні очікувало, хоч і спала погано. Довго не могла заснути прокручуючи події дня. А в ночі часто прокидалась, лише під ранок змогла нормально заснути. 

 На тумбочці біля мене вже стояла скринька з прикрасами. Підозрюю, що тоді й сукня вже висить в шафі. На годиннику був майже обід. Силою змусила себе встати та остаточно прокинутись. Живіт почав боліти і я згадала, що вчора цілий день нічого не їла. Чекай в сенсі? Хочете сказати я цілий день не відчувала голод?  

 Це змусило мене хотіти якомога швидше впихнути в себе щось на подобі їжі. Вирішила йти як є, в білій футболці й піжамних синіх штанах з білими зірочками, які мені залишили. Прикрила двері своєї тимчасової кімнати. І без роздумів сонна попленталась на перший поверх, бо точно знала, що там є кухня.  

 Ступивши на сходи босою ногою я зіщулилась від холоду. Та бажання поїсти було сильніше, тож я продовжила перебирати ногами по сходинках.  

 На моє здивування поки спускалась я нікого не зустріла. Та це й на краще, я не бачила як виглядаю та впевнена краще мене зараз не бачити.   

 Наступним випробуванням була плитка. Я тільки звикла до холоду сходів. Але вибору в мене не було. Ну тобто був, але я не хотіла підійматися по взуття. Холодна плитка неприємно колола теплу і ніжну стопу. Коли я спустилась на перший поверх вирішила перебігтися до кухні. Мої стопи знову неприємно потягнуло. Окей, бігати, ще й з просоння це точно не моє.  

 І нарешті я торкнулась ручки двері, а це вже пів перемоги. Коли двері повністю прочинились я зрозуміла, що і на кухні пусто. Це не на жарт лякало. Я була здивована та вирішила, що може всі чимось зайняті. Пройшовши до холодильника, я заглянула подивитись, що собі можна зробити.  

 Як тільки відкрила подумала що зараз все наповнення випаде. Він весь був забитий, стирчали: листя капусти, масло, гомілки, різні салати, огірки квашені, торт, сік, лохина, полуниця, вишні, виноград стояли на поличках, а вершки, молоко і яйця причаїлись збоку. Курча, квітень місяць, де вони це дістали? А це все взагалі можна їсти..? Ну якщо в холодильнику, то напевно можна. Якщо скажу, що вмирала від голоду, ну по факту так і є. 

 Я витягнула собі вишні, щоб довго не возитися. Поставила на стіл. Сама всілась і їла дивлячись у вікно. Блін мої улюблені, що може бути краще ніж починати день з вишень. Кісточку витягнула і розкусила трохи кислу ягоду.  

 За вікном було видно туї та інші рівно підстрижені кущі. Світило сонце, хоча впевнена на вулиці було злегка холодно. З’їла всі, що були. Можливо, потім ще поїм. За одною із дверцями тумбочки я знайшла смітник куди викинула кісочки з упакуванням. 

 От тепер вже можна йти збиратися. Мене звісно ще досі болів живіт та я сподівалась, що це пройде скоро. Я як згадала скільки мені треба пройти, щоб дійти до моєї кімнати мені аж погано стало. Хто робив таке планування, бо мене воно вбиває. 

 Повільно вийшла з кухні й попрямувала в кімнату. Перед тим забігла до бібліотеки. Походила стелажами шукаючи щось цікавеньке. І знайшла. Вирішила взяти детектив “Золотий жук” Едгара Аллана По. І бігом на вихід. Не знаю чому вела себе так наче крала. Буде що читати вечорами. 

 Мені вже було байдуже, що я ходжу тут сама. Звісно я не знала коли починати готуватися та вирішила, що краще завчасно. А ще й з тим, що в мене не було телефону орієнтувалась на настінний годинник. 

 Як я і думала в шафі висіло довге, чорне, але мінімалістичне плаття. Витягнула його і кинула на ліжко. На поличках я знайшла відповідну білизну і низькі, чорні підбори з вузьким носком.  

 Одяг в якому я була я акуратно поскладала в шафу. 

 Приміряла плаття, яке як виявилось защипається ззаду. Я захотіла засунути блискавку сама. Це було дуже тяжко, мої руки боліли від тих позицій в яких вони були. Це звісно дало результат, я засунула блискавку, але не повністю. Ну хоча б верх не буде так злітати.  

 Я подивилась на себе у дзеркало в кімнаті. На мене дивилась вродлива дівчина з чорним розпущеним, краплю скуйовдженим волоссям яке спадало на груди. Чорна сукня без рукавів, довжини міді з розрізом облягала мене, нагадуючи, яка я гарна. Не було видно декольте. Все виглядало пристойно і водночас дорого, вишукано.  

 Я почала пальцями трішки поправляти плаття, відчувала себе не так. Наче це не моє, ніби плаття максимально незручне і всі шви впивались в шкіру, які інша людина б не відчула. 

 Чекала я недовго, ніби знала. В мої двері постукали. Я відкрила двері й там чекали двоє дівчат з сумками, які прийшли робити мені макіяж і зачіску. Вони виглядали дуже молодо. Розклали все потрібне на тумбочку, десь знайшли крісло, щоб мене посадити. 

 З зачіски мені лише привели волосся до ладу і підкрутили кінчики. 

 А дівчинці, яка робила макіяж я наполягла, щоб мені дуже не тинькували обличчя, щоб було більш до натурального. Тому мені лише нанесли дрібку тону, дещо консилеру під очі й зробили контур. Чорними тінями злегка затінили край ока, а в кутик трошки дали хайлайтер, а на щічки рум’яна. Намалювали стрілки, підмалювали тушшю вії, обвели контур губ нюдовим олівцем і трохи світлішою помадою підмалювали губи. Я не розуміла навіщо мені виряджатися аж так.  

 Хоча в результаті я виглядала чарівно. Вони ще допомогли мені защепити плаття і вдіти прикраси. Відчувала себе лялькою. 

 Дівчата вже виходили і я побачила крізь щілину дверей голову, яка якраз хотіла зайти. Я проігнорувала та продовжила дивитись на себе. 

 — Маєш чудовий вигляд. — Спершись об одвірок говорив Сен. — Можна поцікавитися куди ти така гарна збираєшся? 

 — Я з Дереком маю піти. Щось типу вечірки для багатих і старих. Ну, я так думаю. — я обернула голову, щоб добре побачити його. 

 Сен ніби тільки що проснувся, волосся було скуйовджене і стояв у вільній сірій кофті й такого ж кольору штанах. Руки були схрещені на грудях. Але це не заважало йому бути в доброму гуморі.