29. Епілог

Сьогодні Різдво. Час так швидко пролетів. Вчора ніби тільки літо було, а вже кінець року. Неймовірно скільки всього сталося за такий короткий період. Перше – ми з Ейденом стали офіційно чоловіком та дружиною; друге – ми переїхали до власного будинку, який купив Ейден, а облаштувала його я; третє – Олівер та Брітні чекають на малюка, а я стану тіткою їх донечці. І четверте – спорткомплекс Ейдена має великий успіх. Я вірила в нього і він впорався. Це було складно для нас обох. 

– Ейден, ти ще довго? Ми так запізнимося на вечерю! 

– Ще дві хвилини! – Кричить з ванної.

І це жінки ще довго збираються? Ейден до останнього валявся у ліжку і грав в ігри, а тепер ми через нього запізнимося. 

Сьогодні ми йдемо в ресторан Генрі на святкову вечерю, щоб відсвяткувати Різдво. А завтра ми з Ейденом будемо дарувати один одному подарунки і я дуже хвилююся, бо мій подарунок доволі специфічний. 

– Я все. – Виходить з ванної.

– Нарешті! Ходімо швидше, – Хочу вийти з кімнати, але мене затримує Ейден і цілує. – Що ти робиш? – Сміюся.

– Ти така гарна. 

– Дякую, – Цілую у відповідь. 

Я б з радістю залишилася зараз вдома і продовжила наш поцілунок, та на це немає часу. Не можна бути такими поганими друзями і не прийти на вечерю. 

Як я й очікувала, ми приїхали останні, всі вже сиділи за столом і весело сміялися. 

– Привіт! – Проходжу довкола стола і вітаюсь з усіма. 

– Ви б ще завтра прийшли! – Емілія сміється з нас. 

– Це все Ейден, я вчасно було зібрана. 

– Вибачте, – Піднімає руки догори на знак вибачення.

Я підходжу до Брітні й прикладаю вухо до її животика.

– Привіт, красунечко, я вже зачекалась на тебе!

– Люба, тобі ще п’ять місяців чекати на неї! 

– Як довго. 

– Будеш вагітна і тобі це буде здаватися ще довшим.

У Брітні доволі важко протікає вагітність. 

– Я здивована, що в мене все більш-менш легко, – Лілі також прийшла. – За два місяці народжувати і я дуже хвилююся.

– Дякую, що я не вагітна. – Ельвіра. – Не думаю, що я витримаю всі ці муки.. Тримайся, Бріт! 

Я здивована, але ми стали дуже гарними подругами в чотирьох. Лілі, Ель, Бріт і я. Ми такі різні, але в той ж час так ідеально доповнюємо одна одну. 

– Синку, а ви коли плануєте? Я хочу побути дідусем.

– Тату, не питай в мене, це як Хейзел захоче, я не буду тиснути на неї з цим. 

– Джордж, не надокучай молодятам! Нехай поживуть для себе! – Емілія. – Вони багато пережили, нехай відпочинуть. 

– Жітзавжли встигнуть народити! – Підтверджує Генрі. 

За цим столом зібралися всі важливі люди для мене та для Ейдена. Давно я не святкувала Різдво у такій чудовій компанії. Весь вечір ми танцювали, веселилися, сміялися і не думали ні про що. Це був неймовірний вечір. Я була втомлена, але щаслива. 

На ранок настав час дарувати подарунки. На щастя, мій для Ейдена встигли привезти. 

– Ейден, в мене для тебе подарунок. – Підходжу до нього. 

– І в мене для тебе. 

Посміхаюся. Це вперше ми будемо дарувати один одному подарунки на Різдво. Такі дивні відчуття. 

– Мій подарунок на вулиці.

– І мій. – Переглядаємося. 

Швидко одягаємо куртки на піжами й виходимо у двір. Ейден зупиняється на місці і не може поворухнутися.

– Це… невже.. Хейзі, невже це той самий? – Киваю. – Де ти його знайшла? 

– Мені допомогли. – Віддаю йому коробочку з ключами. – Я не була впевнена, що тобі сподобається мій подарунок. 

– Жартуєш? Це ж той самий трейлер з якого все почалося! В ньому я врятував тобі життя. 

– Як давно це було.

– Дякую! – Обіймає й цілує мене. – Поїдемо у ньому кудись?  

– Для цього потрібно поремонтувати його… я не встигла цього зробити. 

– Я віддам його в руки найкращого механіка! 

– Чудова ідея. 

Я довго думала над подарунком і вирішила подарувати трейлер з якого почалася наша історія кохання. 

– Мій подарунок не такий “дорогий” для тебе і в ньому немає історії, але я дуже хотів тобі подарувати це! – Віддає мені коробку і там лежать ключі від машини. 

– Це Porsche? – Закриваю рот рукою від здивування. – Ти жартуєш? 

– Ні, вона тепер твоя, Хейзі. 

Поспіхом йду до гаража. Я повірити не можу, що Ейден купив настільки дорогий подарунок. 

Натискаю на кнопку розблокування і фари машини починають світитися під білим простирадлом. Я знімаю його з неї і не можу повірити очам. Переді мною стоїть червоний Porsche.

– Ейден, це ж неймовірно дорого! 

– Це найменше, що я можу тобі дати за те, що ти зробила для мене. Без тебе, я б нізащо не наважився відкрити власний бізнес. Дякую, Хейзі. 

– А я тобі дякую, за те, що ти врятував мене. 

Ми повернулися до будинку і я почала готувати нам Різдвяний сніданок. Тости з горіховою пастою. На фоні грала музика, я зробила гучніше й почала пританцьовувати в такт. Ззаду підійшов Ейден і поклав руки мені на талію. 

– Місіс Грос, ви хочете мене звабити? 

– А хіба я цього ще не зробила? – Повертаюся до Ейдена і цілую. 

Дякую, що в той день саме ти врятував мене. 

Щасливого Різдва «Розбиті серця». 

П.с. Котусик, буду дуже вдячна за ваші вподобайки на цю історію ♡♡♡ 

Це дає хрозуміти, що вам подобаються такого жанру історі :) Вельми дякую, за те, що були з героями до кінця ❤️