Минуло трохи більше тижня з того моменту, як батько Ейдена приходив до квартири. Позавчора, в п'ятницю, він подзвонив і нагадав про його прохання познайомитися з моєю мамою, сказав, що хоче зустрітися в неділю, тож я просто набрала маму і попросила приготувати щось для знайомства. Мама була здивована, але більше рада цьому. Вона хотіла познайомитися лише з Ейденом, а тут ще й його батько буде. Сказати чесно, я нервуюся. Мої стосунки з мамою ще не такі чудові, я не знаю, як може пройти цей обід-знайомство. Та й цей поспіх зі сторони містера Вілсона доволі дивний. Мама не знає, з якої родини Ейден, це буде сюрприз. Поганий чи ні, буде відомо за пару годин.
Для цього обіду я вдягнула сукню насичено синього кольору, яка була в моїй шафі, а Ейден костюм, в якому ходив до інвесторів. Разом ми виглядали доволі стильно й розкішно. Сподіваюся, це не занадто для обіду в будинку. Було приємно одягнути красиву сукню, зробити укладку та макіяж. Давно я цього не робила.
Ми приїхали рівно в призначений час, як і батько Ейдена. На щастя, він також був у костюмі. Ми не будемо виглядати дивно.
– Які ви гарні!
– Ви також, – Посміхаюся.
Натискаю на дзвінок і нам відчиняє двері мама, так само вже при параді.
– Привіт, – Обіймаю її.
Ми заходимо до будинку. Тут дуже смачно пахне випічкою.
– Знімайте взуття, капці там стоять для вас, а я чекаю на кухні!
За пару хвилин ми вже сиділи на кухні. Я була здивована кількість їжі. Мама сама це приготувала?
– Що ж, почнемо знайомство? – Питає містер Вілсон. – Мене звати Джордж, а Вас?
– Я Міранда, – Обмінюються рукостисканням. – Рада познайомитися.
– Я також. Не думав, що цей день настане, та бачу, що мій син серйозно налаштований стосовно вашої доньки.
– Це чудово.
Щось не так. Але що? Я відчуваю ніби мене обманюють, але де і хто? Всі продовжували спілкуватися, а я спостерігала за ними й іноді відповідала на питання. Щось не так. Що не так? Мама сміється. Ейден спокійно їсть, а містер Вілсон продовжує говорити. Мама сміється. Джордж говорить, а мама сміється. Говорить - сміється.
– Стоп! – Всі дивляться на мене. – Я зрозуміла!
– Що таке, Хейзел?
– Ти в порядку? – Ейден стурбовано дивиться на мене.
– Ви двоє, – Вказую на Джорджа і маму. – Ви були знайомі до цього!
Посмішка зникає з обличчя мами.
– Хейзел, це..
– Твоя донька дійсно має всі шанси стати детективом! – Джордж знову сміється.
– Тату, що відбувається?
– Що ж, доведеться вам розказати. Я познайомився з Мірандою у лікарні, саме вона допомогла мені зрозуміти, що я приймаю не ті ліки, які мені прописав лікар.. потім я дізнався, що вона твоя мама Хейзел, і ми стали друзями.
– Чому одразу не сказали? Навіщо грали цей спектакль?
– Не знаю.
– І я не знаю.. просто якось нервувала.
– Не розумію я вас.
– І я, – Ейден погоджується зі мною. – Ви друзі, то навіщо було приховувати це?
– Щоб ви не подумали нічого зайвого!
– Ваша брехня викликає ще більш підозр, ніж правда.
– Вибачте.
– І мене вибачте.
– Ви точно просто друзі? – Питає Ейден.
– Так, – Відповідають в один голос.
– Тоді забудемо за цю брехню й продовжимо наш обід?
– Гарна ідея, – Беру до рук прибори.
– А котра година?!
– Вже четверта.
– Вмикайте телевізор, будь-який канал з новинами!
– Тату, ти чого?
– Просто вмикайте, потім зрозумієте.
Я увімкнула телевізор і ми всі почали дивитися.
«Лейла Вілсон була затримана сьогодні на робочому місці. Проти неї відкрито справу за махінації та привласнення грошей компанії її чоловіка - Джорджа Вілсона. Також сам чоловік надав усі документи, що підтверджують те, що Лейла Вілсон хотіла вбити його. Нагадаємо, що нещодавно було затримано сина Лейли – Ларрі Вілсона, за те, що він намагався згвалтувати дівчину.»
– Це ти зробив? – Питає Ейден.
– Так, як тобі моя помста?
– Сказати чесно, це вражає.
– Ви молодець!
– Але тату, хіба твоя компанія не постраждає?
– Я планую продати її і переїхати жити кудись, де завжди тепло, щоб спокійно закінчити своє життя.
– Ти стільки вклав у цю компанію і хочеш продати?
– Синку, я зрозумів, що все життя прожив не так, як хотів, тож хоча б старість проживу, як моя душа бажає.
Я бачила, що Ейден шокований і навіть розлючений. Чому?
– Вибачте мені, – Встає з-за столу і йде.
– Що це з ним?
– Він не любить, коли його ставлять перед фактом, а я саме так і зробив.
– Я піду до нього.
Встаю і виходжу з будинку. Ейден сидить на траві і курить. Давно я не бачила, щоб він курив. Сідаю поруч з ним.
– Ти як?
– Я злий. Злий на себе.
– Чому?
– Мій батько вже не той, ким я його знав.. він вже говорить про старість і все таке. В нього навіть інфаркт був, а мене поруч не було! Ми провели так мало часу разом, а тепер він каже про переїзд.. Я не хочу його втрачати.
– Ейден, твій батько сильний і здоров'я в нього ще ого-го! Не думай про погане. Старість не означає смерть! Твій тато просто хоче відпочити… він все життя працював і робив те, що не хоче. Дозволь йому обрати себе і свої бажання. – Він викидає недопалок.
– Твоя правда.. я чомусь відразу подумав про погане. Я поганий син?
– Ні, ти звичайний син, як і я, звичайна донька.
– Дякую! – Цілує мене і я відповідаю на поцілунок.
Далі ми повернулися до будинку й продовжили обідати.
Тепер наше життя буде інакшим. Ми будемо іншими. І наші серця більше не будуть розбитими. Ми вилікували один одного.