Розділ 2. Глава 15

РОЗДІЛ 2

Ранкове сонце сліпило мені очі. Я хотіла по довше поніжитись у ліжку, та не вийшло. Позіхаючи встала з ліжка і попрямувала до ванної кімнати. На сьогодні в мене немає планів, окрім підробітку у міській бібліотеці та зустрічі з Брітні. Після довгоочікуваного розлучення з Шоном минуло вже два тижні і знаєте що? Я найщасливіша людина на цій планеті! Так, я залишилася без речей, грошей та даху над головою, але я дуже щаслива. Я швидко знайшла роботу, яка мені до вподоби, потім Емілія дозволила мені пожити в її квартирі, яку вона здає в оренду, я маю лише платити за комунальні послуги та внесок у розвиток району. Поруч зі мною моя найліпша подруга, що завжди підтримає. Мама почала лікування свого алкоголізму, а батько сам здався поліції і тепер виконує громадські роботи, – йому дали умовний термін на два роки. І все нібито й добре у моєму житті, але ні. Ейден. Він зник на наступний день після судового засідання. Я шукала його де тільки могла, але його ніде немає. Брітні заспокоює мене і каже, що він просто вирішив десь відпочити, та я не дуже в цьому впевнена. Я навіть ходила до лікарні яку він згадував, та й там його не було і справжнє прізвище його я не знаю.

Вийшовши з ванної кімнати я підійшла до шафи і дістала звідти сірі джинси і гірчичний светр, – на вулиці вже відчувається холода осінь, та ще не настільки сильно, щоб одягати куртку або пальто. Взула я свої білі кеди, взяла стареньку сумочку, яка зі мною ще з часів першого року життя з Шоном і попрямувала на вулицю.  Поснідати я знову не встигаю, – довго стояла під душем, –  доведеться зайти у кав'ярню, що на першому поверсі бібліотеки, і купити собі якийсь сендвіч та каву.  Мій робочий день триває з десятої ранку, до четвертої години дня, це якщо в мене немає курсу по малюванню, а він в мене у вівторок і п'ятницю, а сьогодні до речі четвер, тож закінчу роботу о 16:00. Зустріч з Брітні в мене о сьомій вечора у її будинку, до якого вона переїхала після весілля. До речі, я познайомилася з її чоловіком Оскаром і на щастя ми відразу знайшли спільну мову. Сам Оскар душі не чує у моїй подрузі. Іншими словами: він до нестями закоханий у неї і готовий виконати будь-яку її забаганку. Я щиро рада за Брітні, вона прекрасна людина і заслуговує на такого чоловіка. Хоча б в одної з нас все склалося чудово. 

Вийшовши з автобуса на своїй зупинці, я пройшла сорок метрів і зайшла в будівлю. Наша бібліотека була нещодавно відремонтована, тож це найсучасніший простір з книгами, який ви можете собі уявити. Я підійшла до кафетерію і замовила собі капучино та сендвіч з куркою та сиром. 

– Привітик, Хейзел, – до мене підходить Лілі, вона також працює тут. 

Можна сказати ми одночасно прийшли на цю роботу, тому доволі близько спілкуємося. Я та Лілі, наймолодші у колективі.

– Добрий ранок, – помічаю її розпатлане волосся, – Та не для тебе. Ти в порядку?

– Так, все добре, – дістає з сумки маленьке люстерко і поправляє макіяж. – Я просто ночувала у хлопця і не встигла нормально зібратись. 

– У якого саме? – з сарказмом питаю я і отримую незадовільний погляд Лілі.

– Не починай. Я справді вирішила схаменутися і почати серйозні стосунки з Джейком. 

– Справді? – Мені віддали моє замовлення і Лілі замовила собі гарячий американо.

– Так, я тепер тільки з ним. Він мені навіть дав ключі від своєї квартири.

– Нічого собі, це дійсно вже щось більше, ніж секс по дружбі. 

Випивши швиденько каву та з'ївши сендвіч я почала працювати. В мої обов'язки входить перевірка книги, щоб всі були на своїх місцях, допомога читачам у пошуку, або виборі, книги. В цілому – це все. Більше я нічого й не роблю. Іноді веду курси малювання для дітей віком до тринадцяти років. 

Робота спокійна і я цьому рада. Мені не потрібно виконувати тисячу задач одночасно і це ідеальний варіант для мене. З мінусів тільки те, що мама Шона знає де я працюю і приходить сюди, щоб звинуватити мене в тому, що їх сім'я “розвалилася” через мене. 

– Добрий ранок, Хейзел. – Я проходила повз ряд з книгами про різні рослини. 

– Добрий ранок, пані Ліндою, ви все ж таки вирішили пошукати книгу про гортензії? 

Декілька днів тому ми розмовляли з нею на тему про різні квіти і я радила їй посадити гортензії.

– Так, Олівер сказав, що він з радістю допоможе мені у догляді за нашим садом. 

– Це неймовірно! – Озираюсь. – Ваш чоловік прийшов з вами? 

– Ні, я сьогодні сама. Олівера викликали на роботу. 

– Але ж сьогодні субота! 

– Злочинці не сплять, люба. 

– Ваша правда. – Киваю на знак згоди. – Щось серйозне? 

– Не думаю, – поправляє окуляри для зору. – Щось пов'язане з викраденням будинку на колесах..

Відразу згадала затишний трейлер Ейдена. І куди він подівся? Я хвилююся за нього. 

– Хейзел? 

– Так? – Розумію, що не слухала пані Лінду. 

– Тебе кличуть, – вказує рукою на хлопця якому потрібна моя допомога.

– Гарного дня вам! – Посміхаюся і відходжу. 

– І тобі. 

Залишок дня пройшов доволі спокійно. Я робила те, що роблю зазвичай і лише іноді допомагала Лілі з її роботою. За годину до кінця зміни мені написала Брітні і відмінила зустріч, бо приїхали батьки Оскара і тепер вони мають провести час з ними. Тож, по закінченню зміни я сіла в автобус і поїхала додому. По дорозі зайшла до найближчого супермаркету, купила деякі продукти для вечері і вийшла. 

До будинку я дійшла за сім хвилин і ще дві повільно підіймалася на свій поверх. У кінці дня в мене вже не було того позитивного настрою, що був зранку.  Ще й зустріч з Брітні відмінилася. 

За півгодини я вже стояла на кухні і готувала собі вечерю у піжамі. На фоні грає якась музика і я намагаюся не думати про те, чи в порядку Ейден. Чи поїв він. Чи має дах над головою. 

Чорт. 

Міг хоча б попередити мене, що йде кудись, а не просто зникнути. Ненавиджу цю його рису характеру. Він завжди все робив сам, ніколи не просив про допомогу. Що мені тепер думати?