13

Я буквально втекла від Ейдена з ранку, бо він говорив якісь дурниці. Вбивство? Він взагалі у своєму розумі? Я хочу розлучитися з Шоном, а не вбивати його. Так, я хочу щоб він отримав по заслугах, але не таким чином. 

Не хочу, щоб Ейден постраждав через нього. 

Сьогодні нарешті зустріч з адвокатом по розлученням і я маю знайти привід вийти у місто. Яка може бути причина? Обід з мамою? Не думаю, що це вагома причина для Шона, щоб відпустити мене. Потрібно добре подумати і знайти варіант, бо я ніяк не можу пропустити цю зустріч. Вона буквально вирішить мою долю.

Повернувшись до кімнати я позбирала одяг Шона, який він розкидав коли йшов спати і закинула до кошика з брудною білизною, попередньо перевіривши усі кишені, – там нічого не було. 

Хоч якою б я не була дружиною, Шон завжди буде незадоволений, тож я просто не намагаюся стрибнути вище голови і веду себе тихо. 

Переодягнувшись я пішла на кухню, щоб приготувати сніданок і полегшити завдання Емілії, вона й так зараз зайнята своїм переїздом. 

О сьомій ранку до кухні увійшов Шон з телефоном у руках. 

– Доброго ранку. 

Вітаюсь з ним, хоча і знаю, що відповіді не буде. 

– Що ти хочеш? Каву чи чай?

– Каву звичайно. 

Закусую губу і мовчки заварюю йому міцну каву. Емілія запізнюється, я не маю дати йому цього зрозуміти, інакше він просто звільнить її, а вона єдина з ким я можу поговорити у цьому будинку. 

– Шон, у мене сьогодні запис до лікаря. 

Так, я вирішила збрехати, що мені потрібно до лікарні. Це має спрацювати. 

– До якого? – Не відривається від телефона. 

– Гінеколог, – дивиться на мене з-під лоба. – Це плановий огляд. 

Встигаю пояснити перш, ніж він щось спитає. 

Шон не створений для того, щоб бути батьком. Батьківство не для всіх. Здається мені, що він з легкістю міг би вдарити власну дитину. 

– Гаразд. – продовжує читати новини. 

Відпроситися у місто виявилося куди легше, ніж я думала. Похід до лікаря – вагома причина. 

Діставши свій мобільний я швидко набрала повідомлення: 

«Доброго дня, це місіс Круз. На сьогодні все в силі?»

Відповідь не довелося чекати: 

«Доброго ранку, так. На першу годину дня в моєму офісі.» 

Все складається найкращим чином. Емілія увійшла через задній вхід і Шон навіть не зрозумів, що вона запізнилася. Одними лише губами вона промовила мені “Дякую” і взялася до роботи. 

Ейден сьогодні кудись поїхав, вдома його не буде. Емілія не стала мені казати, що в нього сталося, та я і не наполягала. Якщо буде потрібно - Ейден сам розповість. 

Йдучи до адвоката я була в піднесеному настрої, та за пів години консультації, я розгубила всю впевненість і піднесений настрій. 

– Ви хочете сказати, – перебиваю його, – Що шансів немає? 

– Вони є, але доволі мізерні. 

– Мені до кінця життя жити з ним? – ледь не плачу. 

– Хейзел, я цього не казав! Нам з вами потрібно провести ряд маніпуляції, щоб виграти цю справу. 

– Яких? 

– Ви колись зверталися до поліції через побої? 

– Ні. 

– А хтось бачив, як ваш чоловік вас б'є?

– Ні. 

– Ніхто?! – киваю. – Це буде складніше, ніж я думав.. 

– У мене є записи з реєстратора моєї машини, там видно, як Шон б'є мене головою об капот.

– А машина? 

– Продав. 

– Замів сліди. – зробив заключення адвокат. – Це чудово, що ви маєте такий запис, та цього замало. Він може сказати, що це було один раз і на цьому суд закінчиться.

– Мені потрібно більше записів? 

– А ви можете дістати їх?

– Навряд-чи. 

– Погано. 

Хвилин п'ять ми мовчки сиділи. Адвокат розмірковував. 

– Поки що давайте зробимо так: ви пошукайте ще докази, а я поки складу заяву на розлучення… ви ж не притендуєте на його майно чи статки?

– Тільки розлучення, мені від нього нічого більше не потрібно. 

– Зрозумів. 

– У нас працює хатня робітниця, вона ніколи не бачила побої, та бачила мене.. ми іноді розмовляємо з нею.

Натякаю на те, що розповідаю їй все. 

– Вона може бути свідком. 

– Чудово. 

– Що ж, місіс Круз, тоді давайте зустрінемось ще завтра, в цей же час?

– Так, гаразд. 

Попрощавшись, я вийшла з офісу адвоката і попрямувала вулицею донизу, щоб спіймати таксі. Я була нібито розчавлена після нашої зустрічі. Не такого я очікувала. Вочевидь,  я знову забагато собі надумали і це не виявилося реальністю. 

Перед тим, як поїхати до будинку, я зайшла у магазин і купила деякі продукти. Повертатися до будинку я взагалі не хотіла, тож йшла дуже повільно. 

Опинившись у будинку я відчула аромат випічки. 

– Емілія, у нас свято? – заходжу до кухні. – Пахне неймовірно смачно!

– Чому ж свято? Прости вирішила вас порадувати. 

– Дякую. 

З появою Емілі у нашії сім'ї, я почуваю себе набагато краще. Вона замінила мені маму, та навіть більше. Я ніколи не казала про це їй, та Емі і сама все знає.

– Як пройшов прийом у лікаря?

– Я насправді не до лікаря ходила..

– Як це? А куди ти ходила?

– До.. 

Я не встигаю закінчити речення, бо чую, як відчинилися двері до будинку. Це або Шон, або Ейден. 

– Ти вже вдома? – Шон. – Як чудово. 

Його голос злий. Щось знову не так. 

– Так, я тільки що прийшла від лікаря. 

– Від лікаря? – хмикає. – І що сказав лікар? 

– Та нічого, – не надто впевнено промовляю. 

– А як звати твого лікаря? – він поводиться надто дивно. – Часом не Чак Гамільтон? 

Шон знімає піджак і кидає його на підлогу.

– Ну? Чому мовчиш, Хейзі? – закочує рукава сорочки і я розумію, що сьогодні він точно не буде стримувати себе. 

– Як ти дізнався? 

Вороття назад немає — брехати вже немає сенсу.

– Один мій добрий знайомий працює у тій будівлі, – дістає з бару бурбон і келих. – Подзвонив мені сьогодні і запитав: “Ти розійшовся зі своєю дружиною?” – наливає алкоголь. – Я в свою чергу запитав чому він так вирішив, а він мені каже: “Так вона ж зараз в адвоката по розлученням.”