10

Після повернення Шона минуло вже п'ять днів. За ці п'ять днів майже нічого не відбувалося. Окрім того, що Шон почав протестувати через перебування Ейдена у цьому будинку. Але як це завжди було – Шон не зміг піти проти своєї матері. Його слово проти її слова - нічого не означає. Тож, бідному Шону довелося змиритися з тим, що у будинку живе чоловік, який вдвічі сильніше за нього (і привабливіше). 

– Емілія, коли буде обід? 

– За тридцять хвилин. 

Я сиділа у вітальні і краєм вуха підслуховувала про що розмовляє Шон з Емілією. Усі ці дні я намагаюся бути десь у вітальні, або кухні, оскільки це гарантія того, що Шон не стане бити мене при комусь. 

– Хейзі, ти ще довго будеш уникати мене? – не почула, як він прийшов до вітальні. 

– Ти про що? – Підводжуся. – Я не уникаю тебе. 

– Дійсно? – Робить крок до мене. – Ти увесь час сидиш тут, а до мене навіть не підходиш! 

– Я думала ти хочеш побути сам, – мій голос став трохи тихішим. 

– Пішли на гору, Хейзі. 

– Зараз вже буде обід..

– Я встигну. 

В цьому я не сумніваюся. Та займатися сексом з ним, бажання не маю, але й уникнути цього буде складно. 

Ми вже майже були на другому поверсі, коли у двері будинку подзвонили.

– Кого це принесло? – Відпустив мою руку і пішов назад на низ. 

У цей момент я була готова розцілувати того, хто прийшов. 

– Де моя донька? – У вітальню увійшла ніхто інша, як моя мати. – Хейзел! 

– Якого біса ви кричите у моєму будинку?! 

– Мамо? – Так само спускаюся на перший поверх. – Ти чому прийшла?

– Це ти чому не прийшла? – Вона має не найкращий вигляд. – Ми чекали тебе! 

– Минув тиждень з сімейної вечері, а ти тільки зараз прийшла? 

– Який ще тиждень? Це вчора… 

Мені стало все зрозуміло. Моя мати знову почали пити. Здається жіночий алкоголізм дійсно не виліковний.

– Шон, вибач за цю сцену. – Хапаю маму попід руку. – Я поговорю з нею у саду.

– Ага. 

Сьогодні мама прийшла неймовірно вчасно. Я навіть вдячна їй. 

На вулиці було спекотно та задушливо. Парить на дощ. 

– І як давно ти знову п'єш? – Мама сідає на гойдалку. 

– Як ти зрозуміла? 

– Ти знову втратила лік днів, в тебе набряклої обличчя, під очима темні кола! Мені продовжувати? 

– Ні, не варто. – торкається обличчя рукою. – А я думала, що ти не помітиш. 

– Навіщо прийшла? 

Схрещую руки на грудях і роблю крок назад. Вона моя мама, та я не маю бажання з нею спілкуватися. 

– Твій батько не повернувся додому, вже минув тиждень.. або більше. 

– Ти ходила до поліції? 

– Ні. 

– Чому? – Вона мовчить і відводить погляд. – Мамо, чому ти не пішла до поліцейського відділку?! 

– Твого батька розшукують за напад з ціллю пограбування. 

Випалює на одному подиху і я не знаю як реагувати. Я буквально заклякала на місці від цієї новини. 

– Я просто не знаю.. можливо він переховується і я даремно хвилююся. 

– Що? Що в біса відбувається? – Пальцями нащупую свій кулон і починаю крутити його. – Питання в іншому: навіщо ти зараз прийшла сюди і розповідаєш це? 

– Я.. я не знаю, Хейзел.  

– Що ти хочеш, щоб я зробила? 

– У тебе є зв'язки, можливо ти допоможеш знайти його? 

– Ні. 

– Він твій батько..

– Мені байдуже! Через нього я зараз у цьому будинку і з цим тираном! 

– Ну б'є він тебе один раз на місяць, хіба це привід злитися? Ти живеш як у казці! 

– Один раз на місяць? Не привід злитися? – Хмикаю. – Ти взагалі чуєш себе?... Мамо, ти розумієш, що кажеш власній дитині?! 

– Даремно я сюди прийшла. 

– Так, дійсно даремно, – вона підводиться з гойдалки. – Наступного разу телефонуй перш, ніж прийти! 

– Я й не захочу сюди більше йти. 

– Я також не дуже горю бажанням, та в мене немає вибору! 

– Вибір є завжди, Хейзел. 

Мама зникає за воротами, а в мене досі лунають її слова у голові. Вибір є завжди. Якщо він у мене був, то чому я зараз тут?  

Після обіду я не змогла уникнути перебування сам на сам з Шоном. Це були найгірші півгодини за останній час. Я почувала себе настільки приниженою та брудною, що відразу після сексу з ним пішла у душ. Змивши з себе його запах і піт, я відчула себе трохи краще. Шон торкався мене своїми руками, де тільки хотів, я досі відчуваю як болять мої груди через те, що він знов був занадто жорстоким. Вийшовши з душової кабіни, підійшла до дзеркала і протерла його долонею, але навіть після цього дзеркало було запітнівше, та я доволі чітко могла побачити своє відображення. Обличчя у дзеркалі було чужим, блідим, з розширеними від тривоги очима. Моє тіло було настільки худим, що було видно кістки. Останнім часом я була у стрессовому стані, та і їла я дуже мало. Дивлячись на себе в дзеркало, я розумію чому Ейдн не побачив у мені жінку. Я й сама у собі її зараз не бачу. 

– Ти там ще довго?

– Дві хвилини, – поспіхом знімаю халат і помічаю у відображенні червону пляму на спині. 

Цей козел залишив на мені засос. Якого хріна? Шон жодного разу у житті не робив нічого подібного. Часу на роздуми не було, тож я швидко накинула халат і вийшла з ванної кімнати.

– Чорт, ти знов милася у кип'ятку? — Нічого не відповідаю, бо він зачиняє двері перш, ніж я встигаю відповісти. 

Повільними кроками я пройшла до ліжка і сіла на нього. Сил на існування сьогодні, в мене вже немає, тож я вирішила нікуди не йти, а просто лягти спати. В даний момент, це найкращий варіант для мене. Завтра нарешті зустріч з адвокатом Гастінгсом і я сподіваюся, що він скаже мені гарні новини. 

Прокинулася я о пів на п'яту ранку і заснути вже не змогла. Тихо одягнулася, щоб не збудити Шона, і вийшла з кімнати. У будинку царила тиша і спокій, не часто тут так тихо. Зававривши собі м'ятний чай з ложкою цукру я вийшла на вулицю. Повітря було неймовірно чистим та прохолодним. Вдихнувши на повні груди я поплентала до гойдалки. Трава була вкрита ранковою росою і мої капці відразу стали мокрі.