05 Марена

Прийшовши додому я був втомленим і відразу після вечері пішов до себе в кімнату. Вранці коли я прокинувся бабуся разом з татом вже поїхали, напевно до Славка, сподіваюся все буде добре і баба Дуся оздоровіє і ми разом відсвяткуємо новий рік. Святослав прийшов перед сніданком мама відразу усадила його за стіл і насипала їсти, він був засмученим, але коли ми почали обговорювати всі наші справи на сьогодні його настрій поліпшився. Впродовж двох днів ми разом з ним чудово проводили час, то допомагали батькам, прикрашаючи будинок, то гралися на вулиці, сьогодні нам дали завдання прикрасити ялинку, ми дістали всі новорічні кульки гірлянди коли ми вже розвісили все що було в нашому будинку, було видно що ялинка досі неповністю прикрашена.

- давай зганяємо до мене пам'ятаєш ми там цілих дві коробки прикрас знайшли

- давай я тільки в мами спитаю

Мама не хотіла нас відпускати довелося довго її умовляти. І коли нам дозволили правда з однією умовою, щоб рівно через дві години ми вже були дома. Ми швиденько одяглися накинули на плечі пусті рюкзаки й побігли до хатинки Славка.

В його будинку було прохолодно тому ми не стали роздягатися та і загалом тут було тихо і моторошно. Ми стали складати іграшки в рюкзаки як Святослав завмер, я подивився на нього, а в його руці був один зі знаків Марени. Так цікава була історія хотілося більше почути, але бабуся поспішила додому. -Влад 

- Що ?

- а як думаєш Марена вилікувала бабулю ?

- вона зла, але баба Дуся казала що це можливо

- знайдімо її та попросимо, щоб вона знову зробила мою бабусю здоровою ?

- Як ми її знайдемо ? і навряд вона просто, так нам допоможе

- я пам'ятаю що в розповіді можна було знайти її шукаючи такі знаки

Мені показали всі три дощечки із символами.

- а що ми їй дамо просто так ніхто не допомагає особливо злі чаклунки ??

- Я не знаю, але хоча попросити можна, вже скоро новий рік, а бабуся ще не вернулася з лікарні

- добре спробуймо і гостинці візьмемо із собою все-таки не з пустими руками до богині іти

- які гостинці ?

- пам'ятаєш що розповідала твоя бабуся мед і вино червоне як кров.

- в нас є це все бабуся часто використовує для настойок й інших напоїв, я зараз збігаю принесу.

Поки Святослава не було я уклав решту прикрас до рюкзачка.

- У нас мало часу лише півтори години залишилося сподіваюсь встигнемо побігли.

І ми пішли шукати богині зими. Було страшно, але з другом я нічого не боявся окрім мами яка нас сильно наруга якщо ми не прийдемо вчасно. 

Було логічно що ми відразу пішли до лісу який зовсім близько до села, через ніс багато селян ходить навіть зимою тому він постійно в витоптаних стежинках які немов змії хвилясті й постійно розгалужуються, ми ішли вже довго, а поки нічого не побачили одні засніжені дерева і шум вітру який скидати сніг із гілок.

Було моторошно, хоч я і знав що в цьому лісі немає нічого небезпечного ми часто ходили з бабулею збирати гриби. Вже час вертатися, але Славко все ішов вперед, а я за ним тому, що не хотів лишати друга одного в лісі. Ми почули шум і завмерли розглядали все навколо нас і нарешті я побачив, під деревом було двоє біленьких зайців які притискалися один до одного, щоб зігрітися.

Мені стало шкода їх тому я зняв свого шарфа, і підійшовши до наляканих звірят укутав їх, на диво вони не втекли, а подивилися на мене і залишилися сидіти укутані в мій шарф. Коли я підійшов до друга той мені показав на стежинку яку ледь було видно, а на початку неї був один із символів богині, нарешті ми знайшли дорогу.

Весь час як дорога роздвоювалася на одному із кінців був символ богині, і ми повертали в той бік, нас вела доріжка і було все моторошніше і холодніше. І раптом перед нами появилася жінка з білою як сніг шкірою босою в одній тільки довгій білій сорочці яка була розшита цікавими узорами по краях, волоси були чорними як ніч, а на голові був вінок із гілок омели, в руках у неї був серп який світився легким сяйвом.

- Хто ви та навіщо потурбували мене ?

Святослав був мужнішим за мене і відповів

- мене Святославом звати прийшли ми, щоб Пригостити тебе і попросити допомоги ?

Друг дістав банку меду і скляний невеликий графін з вином. Закоркований дерев'яною пробкою, і протягнув богині. Та взяла гостинці, відкрила банку з медом і попробувала його, потім надпила вино і закривши все опустила їх в сніг.

- Сподобались мені дари ваші я готова вислухати вас

- Моя бабуся Дуся її величають сильно захворіла на цю зиму прошу тебе богиня зими, дарувати їй сили й здоров'я - Не можу я це зробити час її прийшов пройти через Калинів міст в царство Наві

- Все для тебе зроблю тільки допоможи.

- Якщо знайдеш мені загублені речі я подумаю чим можу допомогти

- Що знайти потрібно ?

- Місяць і лебідь кольору ночі, також гілку ялини

Святослав як почув то засмутився, де ти пташку серед зими знайдеш, а місяць з неба дістати чи як ?(((

Я згадав про фігурки які ми знайшли передивляючись прикраси в будиночку Святослава зняв портфель і не перебираючи висипав все що було в сніг, нахилився і взяв дві чорні фігурки лебедя і місяця вони якраз були чорними та протягнув Славку той підійшов до богині та дав їй. Марена подивилася на прикраси в руках і також відклала їх в сніг.

- Я приймаю ці дари, але ялиці ще не вистачає

- ми скоро принесемо

Славко і я підбігали до кожної ялини, але гілки у них були такими високими що і дорослий би не дістав, нарешті коли вже ми були обоє втомлені й замерзлі, ми знайшли ялинку в якої гілки були нижче, але все одно ми не могли дістатися до них тоді Слава запропонував залізти до нього на плечі та дістати гілку. Коли він підняв мене я міцно схопитися обома руками за гілку і почав виривати невеликі гілки коли в руках назбиралася жменя я крикнув другу, щоб той опустив мене. Як тільки я опинився на землі біля нас появилася богиня і протягнула руку, я передав їй зірвані гілки.