02

Ми їхали в машині за вікнами було темно нічогісінько не розгледіти, попереду сидів тато і пильно стежив за дорогою, мама вже телефонувала бабусі, щоб попередити її про наш приїзд.

Потім зупинилися біля маленького магазинчика він був дуже малесеньким зовсім не схожий на великі та просторі магазини в моєму місті. Ми з татом залишилися жаль мама не захотіла мене взяти із собою, але пообіцяла купити якийсь смаколик. Вона вернулася дуже швидко, і ми поїхали далі, тому, що нас вже чекали. 

Під'їхавши до нашого старого дерев'яного забору тато зупинив машину, в невеликому будиночку з вікон горіло світло яке хоч трохи освітлювало темряву навколо, тут на відміну від міста тут ліхтарі освітлювали тільки трасу, а всі інші дороги були в темноті й тільки деінде траплялися самотні ліхтарі які не давали темряві повністю поглинути тихим вуличкам.

Коли батьки нарешті витягнули з машини всі пакети та сумки мені також дали нести мої речі їх було чимало і рюкзак був важким, але подивившись на батьків які також тягнули в обох руках кульки та сумки, вирішив нічого не говорити все одно до будиночка трохи пройти це і хвилиночки не займе.

Нас радо запустили всередину маленької світлої кухні, бабуся відразу обійняла мене як тільки я поклав свій рюкзачок біля входу.

-Як же я сумувала за тобою хлопчику мій, ох як виріс, не забув ще мене, а Вадим. Сумував за моїми пиріжечками?

- Ба не забув я вас, я літом приїжав на канікули це зовсім недавно було, так виріс мені вже 10 років я вже дорослий

- Внучок, а діда що обійняти не хочеш ?

Мене відпустили, і я побіг до дідуся який вже чекав на мене розкинувши руки, щоб спіймати мене. Рипучий голос дідуся я точно не сплутаю ні чим іншим.

Вечер пройшов тихо, дорослі розмовляли, а я грав у свою улюблену РПГ на телефоні.

Вранці мене розбудив шум і гуркіт за вікном виглянувши на вулицю я побачив тата який разом з дідусем розбирає або навпаки збирає якусь стару техніку. Взяв телефон з тумбочки я побачив 25% заряду, нічого не поробиш доведеться поки залишити телефон тут щоб він зарядився, а так хотілося нарешті перейти не наступний рівень, відкрити нову локацію (

Моя кімната виходить в залу потім хол, а вже він має ще три розгалуження на кімнату дідуся і бабусі, ванну нарешті батьки зробили тут також ванну як в нас ато митися в тазах і кип'ятити воду було дуже незручно. А я пішов на кухню де мама вже накривала на стіл і обговорювала з бабусею що вони будуть готовити на новий рік.

Помітивши мене бабуся відразу покликала до себе, і стала обнімати.

-Що внучок хоче поїсти на свято ?

-Шубу хочу вона така смачна і (трохи) більше ато папі вона також дуже подобається, а він великий може все їсти

Мама і бабуся засміялися, мене обійняли ще раз, і пообіцяли зробити так багато що вистачить на всіх ще і на наступний день залишиться.

-Вадим збігай позви дідуся і папу вже снідати час.

Я накинув свій новенький пуховик який мені недавно подарувала мама, вбувся і вискочив на вулицю, на відміну від міста тут було більше снігу, думаю можна буде після сніданку зліпити сніговика, але одному це буде нудно попрошу я папу, щоб допоміг.

Пройшовши до дорослих по тоненькій витоптаній стежинці

. - ПА мама зве їсти, дідусю ходімо погрієтесь.

-Дякую внучок, вже ідемо не чекай нас ато замерзнеш іди в хату. Побачивши що родичі почали збирати розкидані інструменти, я пострибав назад, ато і справді морозець холодить.