Розділ 20. Скандал з теперішньою жінкою

Вранці вівторка все почалося з повідомлення від адвоката Гліба:

«Лист відправлено. Якщо протягом 24 годин не видалить — подаємо позов про захист честі, гідності та ділової репутації. Готуємо заяву до поліції за погрози».

Гліб показав Яні. Вона просто кивнула — коротко, без жодних емоцій.

— Добре. Нехай знає, що ми не будемо мовчати.

Данило вже бігав по квартирі, збираючи іграшки в рюкзачок для садка. Гліб допомагав йому: застібав блискавку, поправляв шапку, цілував у маківку. Яна стояла на кухні й дивилася на них. І раптом відчула таке дивне, тепле відчуття — ніби страх, який Софія нагнала, вже не може пробитися крізь цю картинку.

Але Софія, звісно, не замовчала.

О 10:17 Яні прилетіло повідомлення від клієнтки — однієї з тих, з ким вона працювала над мережею кав’ярень:

«Яно, бачила новий пост Софії. Вона виклала скріншоти переписки з Глібом. Там він їй пише “ти єдина”, “хочу тебе назавжди”, “одружимося”. І фото — вони разом, обіймаються. Вона пише, що ти “зламала їй життя”. Мені байдуже на ваше особисте, але клієнти вже шепочуться. Один навіть дзвонив, питав, чи варто з тобою далі працювати. Що робити?»

Яна відкрила Instagram Софії. Пост був свіжий — сорок хвилин тому. Фото: Гліб і Софія на морі, він цілує її в скроню. Скріншоти переписки за 2022–2024 роки. Його слова: «Ти найкраща, що в мене було», «Я хочу з тобою сім’ю», «Обіцяю, скоро кільце». А підпис:

«Ось докази. Три роки я вірила. А тепер він з нею — бо раптом “син”. Вона мовчала п’ять років, а тепер грає жертву. Я не буду мовчати. Нехай усі знають, хто він насправді.»

Коментарі вже сипалися сотнями:

«Це жахливо»  
«Гліб — типовий брехун»  
«Яна знала й мовчала — теж не свята»  
«Бідна Софія, як їй боляче»

Яна відчула, як підлога під ногами ніби хитається. Сіла на диван. Телефон випав з рук.

Гліб зайшов з кухні, побачив її обличчя.

— Що?

Вона мовчки протягнула йому телефон.

Він прочитав. Поблід. Сів поруч і обережно обійняв її за плечі.

— Яно…

— Вона виклала все. Твої слова. Твої обіцянки. Люди тепер думають, що ти їй брехав. Що кинув її заради мене. Що я… зруйнувала їй життя.

Гліб стиснув щелепи.

— Я не обіцяв їй одруження. І не казав «ти єдина». Так, я був з нею. Але ніколи не любив її так, як тебе. Вона сама собі накрутила казку. А тепер хоче зруйнувати все, що в нас є.

Яна подивилася на нього — очі вже були повні сліз.

— Але люди їй повірять. Бо фото справжні. Бо слова — твої. Бо вона була три роки. А я мовчала п’ять.

Гліб узяв її обличчя в долоні.

— Тоді ми скажемо правду. Публічно. Разом. Я напишу пост. Скажу все, як є: що я пішов п’ять років тому — це моя провина. Що не знав про дитину — теж моя. Що був із Софією — так, був. Але ніколи не обіцяв їй одруження і не казав «ти єдина». Що повернувся, бо побачив сина. І що тепер я тут — щодня, щогодини. І що люблю тебе. І його.

Яна ковтнула.

— Ти правда готовий це написати? Публічно?

Він кивнув без жодних вагань.

— Так. Бо я більше не ховаюся. І ти не повинна.

Вона на секунду заплющила очі, потім відкрила.

— Тоді пиши. Але разом. Один пост — від нас обох.

Вони сіли за стіл. Гліб відкрив нотатки, Яна тримала його руку.

Писали довго — стирали, переписували, сперечалися за кожне слово. Нарешті вийшло коротко й чесно:

«Так, це правда. П’ять років тому я пішов. Не знав, що Яна вагітна. Це моя провина. Я не шукав її — думав, що вона мене ненавидить. Коли повернувся — побачив сина. Побачив його очі — мої очі. Зробив тест ДНК. Він мій. Я тут щодня — з ними. Софія була в моєму житті три роки. Я не обіцяв їй одруження. Не казав “ти єдина”. Я не любив її так, як люблю Яну. Вона має право злитися. Але не має права брехати про нас. І не має права чіпати дитину. Данило — наш син. Він щасливий. Ми намагаємося стати сім’єю. Дайте нам шанс. Без погроз. Без брехні. Просто дайте спокій.»

Прикріпили два фото: одне — Данило сміється на руках у Гліба. Друге — вони втрьох на кухні, ззаду, без облич — просто руки, що тримаються разом.

Яна натиснула «опублікувати».

Гліб обійняв її.

— Тепер чекаємо.

Вона притулилася до нього.

— Тепер чекаємо.

Телефон задзвонив — клієнт. Яна взяла.

— Яно, я бачила пост. І твій, і його. Я з вами. Ви — класні. Тримайтеся.

Вона поклала слухавку і подивилася на Гліба.

— Вона не перемогла.

Він поцілував її в скроню.

— Ні. Бо ми разом.

А Данило прокинувся від шуму, вибіг і обійняв їх обох.

— Тато! Мамо! Ходімо грати!

Вони засміялися — тихо, але щиро.

І пішли грати — втрьох.

Бо скандал — це лише шум.  
А вони вже — сім’я.