Розділ 18. Скандал

Ранок понеділка був спокійним — надто спокійним після того, як вони вже звикли до нового ритму. Гліб прокинувся о 6:30, приготував сніданок, розбудив Данила, допоміг йому одягнутися в садочок. Яна вийшла з кімнати вже готова до роботи — волосся зібране, сумка на плечі, але очі ще сонні.

Вони поїхали разом — Гліб за кермом, Данило позаду, Яна поруч. Хлопчик весь шлях співав пісеньку про динозаврів, яку вчора вигадав сам. Гліб підспівував — фальшиво, але щиро. Яна усміхалася крізь вікно.

У садочку Гліб вийшов з машини, взяв Данила за руку. Вони пішли до воріт — як завжди останнім часом. Вихователька Марія Іванівна вже чекала.

— Доброго ранку, Данилко! Тато сьогодні теж прийшов?

Данило кивнув гордо.

— Так! Тато завжди приходить!

Гліб усміхнувся, потиснув руку виховательці.

— Доброго ранку. Заберу його о 16:00, як завжди.

Марія Іванівна кивнула — вже звикла. Але потім додала тихо, тільки для Гліба:

— До речі… одна мама вчора питала про вас. Сказала, що бачила пост у соцмережах. Якась Софія писала, що ви… ну, що ви кинули її заради Яни й дитини. Я нічого не відповідала, але… люди говорять.

Гліб завмер. Подивився на Яну — вона стояла біля машини, ще не чула.

Він кивнув виховательці.

— Дякую, що сказали. Я розберуся.

Він поцілував Данила в маківку.

— До вечора, синку. Будь хорошим.

Данило побіг у групу. Гліб повернувся до Яни.

Вона вже знала — по його обличчю.

— Що?

Він підійшов ближче.

— Софія почала. Написала пост. Про нас. Про те, що я кинув її заради тебе. Про дитину. Про те, що ти «маніпуляторка».

Яна побіліла.

— Де?

Гліб дістав телефон. Відкрив Instagram. Пост уже набрав 200 лайків і 40 коментарів. Фото Гліба з Софією — щасливі, обіймаються. Підпис:

«Три роки я вірила, що він мій. А потім з’явилася «колишня» з дитиною, про яку він «не знав». П’ять років мовчання — і раптом син. Вона знала, як натиснути. Він кинув мене за одну ніч. Бережись таких «жертв», дівчата. Вони вміють грати на почуттях.»

Коментарі сипалися:

«Бідна Софія »  
«Це ж класика: дитина як привід»  
«Гліб, ти що, сліпий?»  
«Яна — та сама? З маркетингу? Вона ж нормальна здається…»

Яна відчула, як підлога йде з-під ніг.

— Вона… вона виклала це в стрічку?

Гліб кивнув.

— Так. І тегнула тебе. І мене.

Яна стиснула телефон так, що кісточки побіліли.

— Вона не знає, де ми живемо. Але знає моє ім’я. Знає про бізнес. Якщо клієнти побачать…

Гліб узяв її за плечі — міцно, але ніжно.

— Яно, подивися на мене.

Вона підняла очі — повні сліз і злості.

— Я зараз поїду до неї. Поговорю. Змушу видалити.

Яна похитала головою.

— Ні. Якщо ти поїдеш — вона зрозуміє, що може керувати тобою. Вона чекає саме цього. Крику. Сварки. Доказів, що ти «кидаєш жінок».

Гліб стиснув щелепи.

— Тоді що?

Яна видихнула.

— Я напишу свій пост. Прямо зараз. Скажу правду. Що ти батько мого сина. Що ти повернувся. Що ми намагаємося стати сім’єю. Без деталей. Без агресії. Просто факти.

Гліб кивнув.

— Добре. Я дзвоню адвокату. Нехай надішле їй попередження. Якщо вона не видалить за годину — подаємо заяву за наклеп і поширення неправдивої інформації.

Вони сіли в машину. Яна відкрила Instagram. Пальці тремтіли, але вона писала швидко:

«Так, це правда. Батько мого сина повернувся. Ми розлучилися п’ять років тому. Я не сказала йому про вагітність — боялася, що він не захоче. Тепер він тут. Кожен день. З нами. Він не кинув нікого заради мене — він просто дізнався про сина й зробив вибір. Ми не ідеальні. Ми намагаємося. Але Данило щасливий. І я прошу: не пишіть мені погане. Не пишіть йому. Не пишіть дитині. Дайте нам шанс.»

Вона прикріпила фото — Данило сміється на руках у Гліба. Без обличчя Софії. Без драми.

Натиснула «опублікувати».

Гліб подивився на неї.

— Ти впевнена?

Вона кивнула.

— Так. Хай бачать. Хай говорять. Але тепер це наша правда. Не її.

Телефон задзвонив — клієнтка. Яна взяла.

— Яно, я бачила пост Софії. І твій. Це правда?

Яна видихнула.

— Так. Правда. Якщо ви не хочете працювати зі мною через це — я зрозумію.

Клієнтка помовчала.

— Ні. Я з вами. Ви класний спеціаліст. А в особистому житті… хай люди самі розбираються.

Яна закрила очі.

— Дякую.

Вона поклала слухавку. Подивилася на Гліба.

— Вона не пішла.

Гліб усміхнувся — вперше за весь ранок.

— І не піде.

Вони поїхали додому. Данило спав позаду — втомлений від ранку.

Яна подивилася на Гліба.

— Дякую. За те, що не поїхав до неї.

Він стиснув її руку.

— Дякую тобі. За те, що повірила.

Вони приїхали додому. Гліб заніс сплячого сина в ліжко. Яна стояла в дверях і дивилася.

І зрозуміла: скандал — це не кінець. Це просто ще один день.  
А вони вже вчаться проходити їх разом.