Розділ 4

СТЕФЕНІ

З моменту, як ми з ним познайомилися, минуло майже два тижні. З моменту, як я переробила йому ніготь - тиждень. І протягом останнього часу він не тільки писав мені й запитував, як пройшов мій день або ж як мої справи. Він почав надсилати мені подарунки. Квіти, цукерки та різні м'які іграшки. Але я від них відмовлялася.

Мені була приємна його увага, заперечувати не буду, але я ніяк не могла пересилити себе і взяти хоча б ті самі квіти, мені було страшенно ніяково. Хоча друга моя сторона так і кричала на мене, яка я дурна, і що потрібно було брати все.

Але мені здавалося, що якщо я прийму від нього якийсь подарунок, то він вважатиме це позитивною відповіддю на рахунок ковзанки.

Хоча пропозиція приваблива, і навіть дуже, адже я люблю кататися на ковзанах.

Можливо, я погоджуся. Ні, я точно погоджуся. А зрозуміла я це, коли він підійшов до мене в університеті, хоч ми й на різних факультетах і курсах, та й в той час у нього була пара... Він підійшов із великою червоною трояндою, коли я стояла біля своєї групи, і сказав:

— Якщо не хочеш брати цілий букет, то візьми хоча б одну троянду. Прошу. І навіть якщо ти відмовиш, то я все одно продовжу старатися після Нового року.

І після цього він пішов.

Я не знаю, що сталося зі мною в той момент, але тоді я зніяковіла і начебто розцвіла, як і та троянда.

Усі дівчата кинулися до мене, роздивляючись троянду і розпитуючи мене, що це було і чому це я відмовляюся від його квітів.

І так, Новий рік уже завтра, і я зважилася відповісти йому на запитання, яке він ставить щодня.

СТЕФЕНІ: Я згодна піти з тобою на ковзанку завтра.

Його відповідь приходить моментально, нібито він уже знав, що я йому напишу.

МАЙКЛ: Це найкраща новина за сьогодні. О котрій ти вільна? Або коли ти взагалі хочеш?

СТЕФЕНІ: Ну точно ввечері.

Хвилину чи другу від нього не було відповіді.

МАЙКЛ: Давай на одинадцяту?

МАЙКЛ: Хоча що я питаю, завтра об одинадцятій буду чекати біля ковзанки.

СТЕФЕНІ: А якщо я передумаю?

МАЙКЛ: Напишеш мені, і я щось придумаю, щоб переконати тебе.

СТЕФЕНІ: Ти так сильно хочеш провести цей Новий рік зі мною?

МАЙКЛ: І провести з тобою час. Аж надто ти закарбувалася в моїй голові, не можу нічого з цим вдіяти.

СТЕФЕНІ: І що ж так зачепило тебе?

Я не знаю, що змусило запитати в нього саме це. Мені було цікаво, і я хотіла дізнатися, що він скаже.

МАЙКЛ: Усе. Очі, голос, губи, волосся. Та взагалі з тобою цікаво спілкуватися, і хочеться це робити. Хочеться пізнати тебе краще, і бути цікавим для тебе.

СТЕФЕНІ: Тобі не може все подобатися в мені по-справжньому. Ми все ще нічого не знаємо одне про одного.

МАЙКЛ: Ми можемо це виправити. І я хочу це виправити.

Я посміхаюся. Я посміхаюся!

Господи, зі мною щось не так. Ми спілкуємося всього два тижні, а я вже посміхаюся, коли він мені пише, та й коли приніс мені троянду, я теж не відреагувала сухо.

Він мені подобається?

Ні. Або, може бути? Я не знаю, і це лякає мене, я не розумію своїх почуттів.

Але він гарний і цікавий і... Зі мною явно щось не так.

Але, можливо, я сама не проти? Можливо потрібно просто плисти за течією?