Глава 22

— Можна?

Я злегка прочинила двері, заглядаючи в кімнату. Вже було пізно, але я не могла заснути без Давида.

— Так. — кивнув він. — Я думав, що ти вже спиш.

Я ширше відчинила двері та зайшла всередину. Зупинившись навпроти його стола, я приземлилась на м’яке крісло закидаючи одну ногу на іншу.

— Не можу заснути. — пробурмотіла я, і уважно глянула на його обличчя.

Його погляд був зосереджений на чомусь у ноутбуці, але потім він краєм ока глянув на мене. Схоже, Давид помітив як я його роздивлялася, бо  насупив брови і не розуміюче кивнув.

— Що? — не витримав він.

— Ти в окулярах.

— Ти раніше не бачила людей в окулярах? — куточок його губ смикнувся вгору.

Я стрималась, щоб не закотити очі. Він сміється з мене.

— Я раніше не бачила, щоб ти був у них, тому й здивувалася. — сказала я, знизивши плечем.

Він схилив голову, а тоді потер переднісся.

— Я не ношу їх постійно. Тільки коли працюю вночі. — пояснив він.

— В тебе давно проблеми зі зором? — запитала я.

— Останній рік. — пробурмотів він, після чого закрив кришку ноутбука.

Я схилила голову набік вивчаючи його обличчя.

— Мені подобається. — врешті-решт пробурмотіла я. — Ти виглядаєш в них…

— Як? — запитав він, піднявши одну брову.

Я відчула, як кров прилинула до мого обличчя. Він дивиться на мене таким поглядом, що я соромлюся сказати, що він виглядає в них дуже сексуально. Але я вирішила, що не буду збільшувати і без того його велике его.

— Я чекаю. — його тон грубий, але не небезпечний.

— Нормально. — це все, що спало мені думку сказати.

— Це не те, що ти хотіла сказати. — він звужує очі, і піднімається з крісла.

Я напружилась і непомітно засовалась на кріслі. Коли він зупинився позаду мене, я відчула як табун мурах пробігся моїм хребтом. Я глянула на нього із-за плеча, і одразу ж пожаліла, побачивши, як в його очах заграли вогники. І він все ще не зняв окуляри.

— А тепер скажи мені, про що ти насправді подумала? — його дихання пестило мою шкіру, коли він нахилився до мого вуха.

— Ну, я подумала, що вони тобі пасують. Але все ж хочу сказати, що тобі не завадило б відпочити. Повалятись на…

Він знаходився так близько, що я почула, як він видав тихе розчароване зітхання.

— Мені здається, чи ти забиваєш мені баки? — перервав він мене, і на його обличчі пробігла ледь помітна посмішка.

Моє дихання збилось, а тіло напружилось, коли відчула вологий поцілунок на шиї, потім ще один і ще один. Я несвідомо повернула голову, щоб дати йому кращий доступ. Моє серце калатало, як навіжене. Це відчувалось так добре. Я спробувала покласти свою долоню на його потилицю, але раптом він відсторонився.

— Я не продовжуватиму поки ти не скажеш. — промовив він, і відійшов від мене.

— Це шантаж! — обурилась я, піднявшись з крісла.

В нього був такий безтурботний вигляд, ніби щойно нічого й не відбувалось. Я роздратовано стиснула губи в тонку лінію.

— То яка твоя відповідь? — запитав він, знімаючи окуляри і запихаючи їх у шухляду.

Я роздратовано видихнула.

— Гаразд, я подумала, що ти виглядаєш в них сексуально. Задоволений?

Все ж він знайшов спосіб виманити правду, або я все-таки нікудишня брехуха.

— Безумовно. — його голос прозвучав нижче, ніж зазвичай.

Я не встигла зреагувати, як він швидко подолав між нами відстань та вп’явся своїми губами в мої. Я заплющила очі, а тоді закинула свої руки на його шию. Він провів руками по моїх стегнах, обхопивши підняв у повітря. Я обхопила його пояс стегнами, зафіксувавшись, схрестивши щиколотки.

Я засміялась йому в губи, коли він ногою штовхнув двері та поніс в напрямку його спальні. Це виглядало так гаряче. Давид міцніше стиснув мої стегна, від чого жар розпалився внизу живота, посилаючи іскри по всьому тілу.

Він зупинився навпроти ліжка, а тоді обережно опустив мене на нього. Я провела руками по його плечах і спині, вивчаючи кожен сантиметр його м’язів. Він відсторонився, а тоді провів великим пальцем по моїй нижній губі.

— Вже пізно, — тихо прошепотів він,  а тоді піднявся з мене.

Я кивнула, а потім розчаровано видихнула, коли за ним зачинилися двері ванної. Вже було близько півночі, а мені на завтра точно знадобляться сили. Адже, якщо я прийду до Ліни на показ і почну там позіхати, вона подумає, що мені нудно і не цікаво. Це її може засмутити.

Я все ще не спала, коли він повернувся. В повітрі одразу почувся запах його гелю. Я обернулась на спину, коли він ліг поруч.

— Ти не спиш? — почула його тихий голос.

— Ні. —прошепотіла я.

— Спробуй заснути. Вже пізно.