Крізь сон я відчула, щось надто приємне на своїй шкірі. Вологі поцілунки відчувались на шиї та повільно опускалися на ключицю. Моє дихання стало уривчастим. Я тихо застогнала, стримуючи себе.
— Давиде… — хрипло протягнула.
Він відірвався від моєї шиї залишаючи пульсувати те місце, де щойно були його губи.
— Ти хочеш, щоб я зупинився? — він глянув на мене зголоднілим поглядом.
Я активно похитала головою. Мені аж ніяк не хотілося, щоб він зупинявся. Давид задоволено кивнув головою та з новою силою припав до того місця де зупинився. Він схопив однією рукою мої зап’ястя і підняв їх вгору, зафіксувавши над моєю головою.
Я закинула голову від нової хвилі задоволення.
Долоня Давида опустилася вниз, на моє стегно, і я напружилась чекаючи більшого. Він все ще продовжував осипати поцілунками шию.
Це відчувалось так заборонено…
— Бо це і є заборонено. — сказав голос в моїй голові.
Я з жахом розплющила очі й піднялась в сидяче положення. Моє дихання було прискорене. Окинувши поглядом кімнату помітила, що я була в ній одна. Я повернула голову на місце де спав Давид. Але його там не було. Простирадла на його боці були холодні й означали, що він давно вже прокинувся.
Я доторкнулась до того місця, де як мені наснилось цілував Давид. Там не було ні пульсації, ні почервонінь.
Це був сон… Сон.
Я голосно зітхнула та піднялась з ліжка.
Я була одна в його кімнаті та фантазувала про ніч з ним.
Та щоб мене…
***
— То ти хочеш сказати, що тобі снився сон де ти фантазувала про вас з Давидом? — вона підозріло глянула на мене.
— Угу, і це мені наснилось коли я спала в його кімнаті. — задумано сказала я, підперши голову рукою.
Я бажала почути осуд в мою сторону, що це все не правильно. Це допомогло, хоча б на декілька днів вбити мої заборонені думки. Але вона не була тією людиною, яка буде осуджувати.
— Ти спала в його кімнаті?! — очі Олі розширилися, і вона затулила свій рот долонею. Після чого насупила свої тонкі брови. — Ви з ним в реальності не…
— Ні! — промовила я, як на мене, занадто різко.
Вона знизила одним плечем і засміялася.
— В цьому немає нічого такого. Це нормально, якщо ти в нього закохалася.
А от і ні! В нашій історії це не було нормальним. Я дала обіцянку, що ніколи не закохаюсь в нього, і не могла її порушити. Так, я не заперечую того факту, що він красивий, сексуальний і все в тому роді. Але нас пов’язує тільки договір.
Весь ранок я твердила собі, що це на мене так подіяв запах його простирадл. Але я не хотіла себе обманювати. Тому зрозуміла, що в мене з’явилась велика проблема — в мене з’явились до нього почуття.
Схоже, я влипла… І сильно.
— Поглянь, хто тут! — відірвала мене від моїх думок Оля.
Вона кивнула кудись в бік. Я простежила за її поглядом і зустрілась зі знайомими карими очима. Він дивився прямо на мене, хоч мав зосередити всю свою увагу на чоловікові, який щось активно йому розповідав.
Він сьогодні був одягнений у світло-сірий костюм. Йому він страшенно пасував. Верхні ґудзики сорочки були розщеплені. Дивно, що я раніше не помічала як сорочка обтягувала його тверді м’язи.
— Він з тебе погляду не відводить, — прошепотіла біля мене Оля. Я пропустила її слова повз вуха, все ще заворожено дивлячись в сторону.
Давид підняв руку до обличчя та недбало потер підборіддя. В голові з’явились не притаманні для мене думки. Я не контролюючи себе ледь прикусила нижню губу. Коли усвідомила, що зробила відвела погляд, розвіюючи цей дивний момент. Чому він дивиться на мене?
— Він все ще дивиться? — запитала Олю.
В середині все стиснулося, а в животі я і досі відчувала табун метеликів, які навіть не думали зникати.
— Ні, вони щойно зайшли в ліфт.
Я полегшено видихнула.
— Ти вся почервоніла. — зауважила Оля.
Моя рука піднялась та доторкнулася до палаючого обличчя.
— Тут жарко, — пробурмотіла я, перше, що спало на думку.
Вона неоднозначно кивнула головою.
Коли робочий день закінчився я швидко спустилася ліфтом та вийшла на вулицю. Сьогодні погода була теплішою, чим мене дуже сильно потішила. Тому, я обмежилася тоненьким пальтом.
Підійшовши до автомобіля я привіталася з водієм й сіла в середину. Але він чомусь не поспішав їхати.
— Ми на когось чекаємо? — запитала трохи нетерпляче.
— Давид Олександрович повідомив, що він теж зараз виходить.
Моє серце забилось швидше.
І справді через десять хвилин Давид вже сидів поряд в автомобілі. Ми їхали мовчки. Я відвела погляд до вікна, щоб знову випадково не порозглядати його.
#374 в Любовні романи
#191 в Сучасний любовний роман
#84 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 22.09.2024