Глава 5

Я сонно потягнулась рукою до телефону, щоб глянути на час. Було так страшенно зручно на цьому ліжку, що я не хотіла вставати. В мене ще було десять хвилин, тому я заховалася головою в шовкову наволочку.

Зазвичай я погано сплю на новому місці. Але минулої ночі я спала, як убита. Коли це все закінчиться мені буде сумно розлучатися з цим ліжком. І ці подушки…

Позіхнувши, я встала з ліжка. Хоч всією душею не хотіла цього. Розсунувши штори, я покрокувала до ванної. Це так зручно, коли є своя власна ванна. Прийнявши душ я висушила й уклала волосся, зробила легенький макіяж і одягнувшись зійшла вниз. Я очікувала побачити Давида на кухні або в їдальні, але його ніде не було видно. Здається, він вже поїхав.

Коли я підійшла до столу, помітила записку. На білому аркуші було рівним почерком написано :

Ігор чекатиме тебе ззовні, він відвезе тебе в офіс.

                                                                                                     Д.

Зробивши собі чай і декілька сендвічів я поснідала і вийшла з будинку. На доріжці біля машини помітила Ігоря. Він робив щось біля дзеркал, напевно регулював їх. Помітивши мене він випрямився і відкрив задні дверцята.

— Доброго ранку, пані Алісо.

Я трошки насупилась від того як він назвав мене.

— Доброго ранку. І, будь ласка, називай мене просто Аліса. Гаразд? — Я сіла в автомобіль.

— Якщо вам так буде зручніше, гаразд. — Він обійшов автомобіль і сів на місце водія.

Дорогою до компанії я переглянула список справ, які були заплановані на сьогодні. Ще доведеться той звіт переробляти. Я глибоко вдихнула і вимкнула телефон. За вікном мінялись будинки, переходячи з одного на інший. В одну мить мені прийшла думка, чи знає водій Давида про наші несправжні стосунки, мені потрібно вдавати перед ним чи ні?

Коли виходила з ліфта, не помітила як випадково наштовхнулась на якогось чоловіка.

­­— Ох, Перепрошую! — промовила я, виринаючи зі своїх думок.

— Нічого страшного, — сказав чоловік. — Ви в порядку?

Піднявши очі на чоловіка я зустрілась з його блакитними очима. Чоловік був худим, але з приємними рисами обличчя.

— Все гаразд. — усміхнулась йому.

— Ви тут працюєте? — поцікавився він.

— Так, у відділі фінансів.

За спиною незнайомця побачила невдоволений вираз обличчя Давида.

— Вибачте, мені потрібно йти.

— Так, звичайно. Сподіваюсь ще зустрінемось. — усміхнувся мені чоловік.

Я натягнуто йому усміхнулась у відповідь й пройшла повз.

— Доброго ранку! — промовила я, коли проходила повз Давида.

На знак привітання отримала кивок.

— Потрібно поговорити. — сказав він, зайшовши за мною на кухню.

— Гаразд.

Я повернулась до нього обличчям.

— Коли я казав, що ти можеш з кимось зустрічатись я не казав робити це на очах у всіх. — невдоволено промовив.

— Не зрозуміла. Якщо ти про того чоловіка…

— Не виправдовуйся. — перебив мене він. — Просто не роби більше таких помилок.

— Стоп! Я не робила ніяких помилок. Ми випадково зіштовхнулись, я його навіть не знаю. — обурилась я.

— Мені все одно, хто він.

Мені вже починала набридати ця розмова. Він зараз схожий на ревнивого бовдура.

— Ти ревнуєш? — запитала я, очікуючи його реакцію на це запитання.

Він підійшов максимально близько до мене.

— Назви мені причину, чому я повинен тебе ревнувати?

Він поглянув на мене прискіпливим поглядом, вивчаючи моє обличчя.

— Тому, що я твоя наречена. — сказала я, не знайшовши іншої відповіді.

Я підняла руку на якій була каблучка.

Він хмикнув.

— Несправжня наречена. — поправив мене.

В ту мить несподівано відкрились двері.

— Перепрошую, я не хотів вам помішати. — промовив хлопець.

Давид мало не спопелив його поглядом. Хлопець перелякано відстрибнув у бік.

— Наступного разу стукай перед тим як зайти, і старайся більше не робити таких помилок, бо звільню нахрін. — промовив Давид, зупинившись перед хлопцем.

Хлопець винувато опустив голову, і Давид вийшов з кімнати.

— Я ж не знав, що тут хтось є. — пробурмотів хлопець.

— Не бери в голову. Він сьогодні просто не в настрої. — сказала хлопцю.

Я схопила чашку з чаєм і попрямувала до свого столу. Мені пощастило, бо до кінця дня з Давидом ми більше не перетинались. Коли я їхала до дому я була така втомлена, що хотіла одразу завалитись на ліжко.  Що я й зробила.

Потягнувшись до телефону я набрала номер сестри. Після декількох довгих гудків вона підняла слухавку.