16. Викликайте акторку вона йде !

• Давай ! Я Еміль.
• Лолі, давай подивимось, давай подивимось що відбувається там ?

Дівчина зазирнула з-за плеча цікавим поглядом. Хлопець не знав, як зупинити Лолі.

• С-стій ! 

Хлопець загородив дорогу руками.

• Ти чого ?

Лолі грала на всі сто.

• Там небезпечно, тобі туди не можна сестричко.
• Якщо мені туди не можна, то тобі теж.

Лолі присмутила Еміля  пішла з іншого боку.

• Слухай, чи ти точно маг ? Ти ще дитина.

І справді Емілю було менше ніж Лолі. Чорний капюшон закривав обличчя хлопчика його волосся було скудлачене і перемішане з пилюкою. Сірі очі були не заміним атрибутом залякування п’яниць в темному провулку. Під очима були темні аж сині круги та блідна шкіра казала, що Еміль не виходив на денне світло багато часу.

‘ Це експлуатація дитини, такого відношення до будь якої людини неприпустиме ! Розбійники поплатяться за це .’

Дівчина похмурилася та закрила очі поки хлопець не побачив у тих очах пурпурові відблиски.

• Щось в око потрапило?
• Так. Зачекай поки протерру.

Хлопець відійшов та став спиною до дівчини. Тим часом не помітно для хлопця з під Аквілегії росли та височіла тугі червоні лози .

‘ Ну давай лозо вловити, зв’язати та покласти.’ 

Лоза швидко зробила все що їй казали .

• Що ти робиш ! Відпусти!

Еміль відчайдушно брикався, але від гнучкої лози сили були нерівні. А Лолі пишалася своєю роботою по зв’язування хлопця і сіла біля нього з серйозним лицем запропонувала угоду.

• Емілю ти маг і розумієш, що вириватися від цієї лози, даремно, давай поговоримо на чистоту. 

Не даючи сказати дівчина продовжила.

• Давай я допоможу з тобі, а ти мені покажеш дорогу звідки прийшов ?

Хлопець був серйозний і похмурий та не хотів нічого говорити.

• Я не ті хто знущається над людьми і плату не беру. Хочеш не кажи я все рівно знайду дорогу.

Хлопець стислими словами казав що відбувалося за своє життя. Лолі хмурнішала з ним бо бути сиротою вона знала.

• То борг віддаєш за батька в голови. А якщо він помре то тоді що ти будеш робити?
• Не знаю, він не помре бо кулон на його шиї захищає від усього крім старості. 
• Зрозуміло, тоді потрібно зняти кулон.

  Хлопець зрозумівши, що його не чекають батьки на тому світі, вже говорив відкрито, як до старого друга.

• Не вийде, знімається тільки по бажанню господаря. Я вже таке проробляв.
• Нічого вигадаємо щось.
•          Лолі усміхнулася, щоб підняти настрій цій безмовній тиші. Та звернулася до сили.
•         Лози помалу ослабляли свої стеблі і верталися у своє минуле положення.
• Так ти теж захисниця ?
•  ‘  Чи казати хлопцю що і не тільки захисниця ? ’