2. Прогулянка

-              Фух, як ти швидко йдеш, я не встигаю зачекай !

Хлопець зупинився чекаючи дівчину .

-              Дякую

-              Буває, давай пришвидшімось , вечоріє.

Лівер сказавши ці слова показав на захід, де клубився туман.

-              Зрозуміла, прискорююсь .

Двоє пішли швидшим кроком .

-              Мій дім біля дерев, їх видніше коли проїжджаєш по той бік купола .

Подумавши хлопець домовив .

-              Тобі тут все рівно недовго залишилось чекати, якщо квітка сама тебе прикликала, то сама і знайде.

Дівчина вигляділа приголомшеною, як квітка може її прикликати . Це побачив хлопець.

-              Деякі можуть: вони, як фамільяри їх мало, але з’являються рідко . Більшість находять володарів швидко по їхньому світу, але бувають і випадки такі як ти.

Він дивився не скриваючи цікавості. У дівчини пройшов холодок по спині .

‘Тепер я бачила хто передімною: зелені очі світилися, і в них були золотисті відблиски.  Як я вважала, що він людина, але гострі вуха бачила вперше не на екрані телевізора в сусідів коли була в гостях . Дитина називала їх .... Ем забула . ‘

Дівчина напружила голову щоб згадати  і викрикнула.

-              Згадала Ельфи!

Хлопець обернувся і підійшов ближче та подивився прямо в очі.

-              Ти часом головою в своєму світі не забилася, а то мелеш хто й зна що .

‘Ух а він високий.’

Подумавши дівчина відповіла.

-              Та ні, просто у своєму світі  згадала людей з ушками, як у тебе вони називали себе ельфами в мультиках для дітей.

Хлопець розслабився і усміхнувся .

-              Пішли, чудо на голову мою бідолашну.

Дівчина явно образилася, але нічого вже не хотіла казати . 

Привітики завтра вийде зранку 3 і 4 увечері приємного читання ! )))