Нас не існує

Антропоморфне пекло

Ти із тих, що закохані в зорі,
В їхнє світло, що криє пітьма.
Твої очі бездушні, прозорі —
Не сприймаються багатьма.

В них давно не відблискує щастя.
Твій жахаючий погляд тепер
Не підходить тим, хто вже здався.
Лише тим, хто вже вмер.

Тим, хто здавна все дощенту втратив,
Хто немає більше жалю,
Тим, хто не рятував, а стратив, —
Всім, кого не люблю.

По стежках неосяжних, далеких,
Де диявол до тебе бродив, —
Ти щоночі приходиш до пекла,
Ти лишаєш у ньому сліди,

Ти несеш його разом з собою
І плекаєш, мов рідне дитя.
Хто знаходиться поряд з тобою —
Ризикують власним життям.

Обираючи муки нестерпні,
Хоч і манить тебе висота —
Ти щоранку виходиш із пекла,
За тобою летить пустота

Пролітає нездійснені мрії,
Щемкий біль від минулих утрат,
Пролітає всіх тих, хто ще вірить,
І вертає тебе назад.

Не збагну, чом несеш стільки болю
У безгрішні світи.
Чи те пекло йде поряд з тобою,
Чи те пекло - це ти?

_____

04.10.2025

Джесс Вайнер

Подобається

#679 в Різне
#66 в Поезія

Відредаговано: 27.03.2026