Ми писали життя на сторінках
Карбували у кожному слові
Всі важкі й непоправні помилки
На усім зрозумілій мові
Сподівались, що інші дурні.
Що читати не дуже вміють
Все пробачать і все забудуть.
З часом написи потьмяніють.
Та вони не тьмяніли зовсім,
Про те годі було й молити.
Хто сам не читав – тим доносили.
І ми мали з цим щось робити.
Ми приходили у архіви
Разом з бомбами і мінами
Ми палили бібліотеки
Названі нашим іменем
Ми кричали, що це незаконно,
Що нам зайве приписували.
Але копії друкувались,
А сторінки записували.
Ми хотіли бути почуті,
І боролись як вміли.
Ми кричали і вили у скруті.
А тоді зрозуміли...
Ти із книги не викреслиш суті –
Все знайдуть, і перекази звірять.
Ті слова вже не будуть забуті.
Новим більше ніхто не повірить.
________
09.04.2024
Відредаговано: 27.03.2026