Нас не існує.
Стіни є, стеля.
Ніби є шафа, речі і квіти.
Нас не існує.
Ми як пустеля –
Ніби щось є, та життя не видіти.
В сутності є, та чому тут радіти?
Ми десь були, а тоді нас не стало.
Зникли всі сенси, зникли всі люди,
Зникло все те, що ще не настало.
Зникло все те, чого вже й не буде.
Нас не існує.
Й нашого дому.
Чи й взагалі колись існувало?
Ми повтікали
У невідоме
Від усього, що нас дратувало.
Тепер довкола тиша і страх.
І відчуття, ніби тхне димом.
Ми взагалі тут нікого не бачили.
Може і ми теж невидимі?
Де ми тепер?
Ми не знайшлись.
Вбило нас це чи врятувало?
Хтозна, де верх.
Хтозна, де низ.
Знати б чого нам бракувало...
_____
08.04.2024
Відредаговано: 27.03.2026