Нас не перемогти!

Вже котрий день іде війна з окупантами? І що? Бліц-криг не вдався? Але хвилинку, це не політична стаття, це невеличкий твір з роздумами для підняття настрою, тому пропоную не називати їх національність. Не хочу сперечатися, бо зрадників і невір вистачає навіть серед тих, хто сидить у бомбосховищах.

Вже скоро закінчиться третій тиждень. Якщо послухати новини опонентів, навіть не знаю – дивуватися, вражатися, сміятися, плакати чи скаржитися? Чому? Бо за пів години, за їх версією, ми можемо дуже багато чого:

1. Погрозити всьому світові ядерною, хімічною та біологічною зброєю.
2. Одночасно нападати на самих себе, країну, чию назву Олександр Авраменко дозволив писати з маленькою букви, та країну, чий презедент каже одне, а робить інше(це якщо без лайок. а це, до речі, дуже важко!)
3. Перевезти наркобарона з України в центр країни, назву якої я тут згадувати не хочу.
4. Зробити тисячі “фейкових” відео на рівні Голлівуду.

І це лише те, що я запам’ятала! Вражає, так? Але йдемо далі, тому що метою моєю є не пригнічення когось.

Чому багато хто з нас впадає у відчай? Чому деякі українці зраджують свій народ? Через декілька вибухів? Якщо так, то нехай згадають Олексія Арестовича! Хто зрозумів, той зрозумів.

Зараз пропоную перерахувати деякі кумедні, але дуже мотивуючі моменти ціх трьох тижнів:

1. Баба Надя – перша жінка цього часу, яка стала моїм кумиром. А все чому? Ще двадцять п’ятого лютого, якщо я не помиляюся, вона напоїла окупантів проносним та спалила їх в туалеті. Можливо, це було фейком, але… Навіть якщо й так, вона моя героїня.
2. Хлопці на острові Зміїний, які родом були якраз з моєї області, а дехто, здається, навіть з мого району. Раніше хоч хтось міг у відповідь агресору сказати “Русскій воєнний корабль, іді…”, а куди саме ви й так знаєте. Вони знали, що це остання їх мить, але вони не побоялися!
3. Роми та фермери, які крали БТР. Чи міг хтось про таке хоча б подумати?
4. Жіночка з Києва, яка з балкону банкою огірків збила дрон ворога. Як на мене. найоригінальніший наш снайпер!
5. Ось найсвіжіша новина: жіночка півгодини бігала по полю за бідним “хаскі”, який їв мертвого оленя. Якщо хто про це ще не чув, то це бідолашний покинутий “хаскі” виявився вовком.

З часом таких історій стане лише більше, але ми віримо в ЗСУ, Зеленського, Київського Привида, наш інтернаціональний народ та як сказала одна моя викладачка – у Бога. Бог з нами, правда з нами, ми обов’язково переможемо!

Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам! Україна – понад усе! (далі продовжувати не буду, оскільки не хочу ставити віковий ценз)

Все буде Україна!