Нас доля обминала
8 вересня 1892
Дорогий Щоденник!
Дощ.
Як Матінка Природа могла зі мною так вчинити? Від ранку з неба ллє як з відра, ніби ангели плачуть на небі.
Була ув’язнена в дома цілий день. Ходила кімнатами і виглядала крізь вікна з надією, що побачу хоча б єдину блакитну пляму на небі, яка б звіщала про зміну погоди.
Але за вікнами був лише дощ, дощ, дощ.
Тож мій синьоокий садівник не прийшов сьогодні. Ох, це просто не справедливо!
Де він живе? Що робить у такі дощові дні? Як проводить свій вільний час, коли не займається нашим садом?
Мама вирішила навчити мене вишивати. Я була у поганому настрої, коли дивилася на заплутані нитки.
Весь цей час вдавала, що я зайнята вишиванням. Відчувала однак якусь дивну силу, яка торкалася моєї душі. Хотіла вибігти на вулицю просто під зливу і відчути дощ на обличчі.
Хочу бути вільною.
Хочу побігти до нього.
Очі наповнюються сльозами, коли пишу. Відчуваю самотність і пустоту.
#9379 в Любовні романи
#2258 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.06.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
