Нас доля обминала

8 вересня 1892

   Дорогий Щоденник!

   Дощ.

   Як Матінка Природа могла зі мною так вчинити? Від ранку з неба ллє як з відра, ніби ангели плачуть на небі.

   Була ув’язнена в дома цілий день. Ходила кімнатами і виглядала крізь вікна з надією, що побачу хоча б єдину блакитну пляму на небі, яка б звіщала про зміну погоди.

    Але за вікнами був лише дощ, дощ, дощ.

   Тож мій синьоокий садівник не прийшов сьогодні. Ох, це просто не справедливо!

   Де він живе? Що робить у такі дощові дні? Як проводить свій вільний час, коли не займається нашим садом?

   Мама вирішила навчити мене вишивати. Я була у поганому настрої, коли дивилася на заплутані нитки.

   Весь цей час вдавала, що я зайнята вишиванням. Відчувала однак якусь дивну силу, яка торкалася моєї душі. Хотіла вибігти на вулицю просто під зливу і відчути дощ на обличчі.

   Хочу бути вільною.

   Хочу побігти до нього.

   Очі наповнюються сльозами, коли пишу. Відчуваю самотність і пустоту.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше