НарвІк
Рукопис
У друкарській машинці стирчав аркуш.
Тео друкував на жовтих, рваних по краях листках. Папір був грубий. Я підняв уже віддруковану її половину. І заходився читати. На цій машинці Тео писав мені листи. Я впізнав цей особливий шрифт.
«При вітрі 9 і абсолютній темряві кораблі йшли просто навмання. Найнебезпечнішим фрахтом між шотландським островом і норвезьким узбережжям. Їх би давно знищила артилерія Рояль-Наві. Але пітьма була непроглядна. Хвилі божеволіли. Багато винищувачів дали течу. Міцно приторочені снарядні ящики та важкі гармати були зірвані. З гірських єгерів більшість страждала на морську хворобу, десятьох людей змило за борт. Багато скалічених. Нарвік ішов уперед...»
Рукопис обривався. Я підійшов до стіни. З відчуттям, ніби мене зараз біля неї розстріляють. По ній блукали сонячні зайчики. У рамці фотографія. Пливе корабель. Між гористими берегами він жалюгідний. З його труб валить дим. Його зриває і забирає шторм. Хвилі в його борт. І небо чорною поволокою. Мурашки по спині. Не дай Боже в ту воду.
#760 в Детектив/Трилер
#1062 в Сучасна проза
Відредаговано: 01.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
