Розділ 15. Земельні перегони

— Привіт, Солоденький! — Тіама стрімким ураганом увірвалася до затишної крамниці Плутоса.

— О боги! Ну хіба можна так лякати? Дівчинко моя, у мене ж від тебе серце зупиниться… — з театральним болем промовив Плутос, хапаючись пухкою долонею за груди.

Сидячи у своєму улюбленому глибокому кріслі за масивною стійкою, торговець переглядав реальні результати минулого аукціону, на ходу роблячи позначки прямо на гнучких прозорих екранах.

— Як торгівля? Дай цукерку! — весело проспівала дівчина, перемахнувши через поріг.

— Ти хоч коми став у реченнях, дівчинко, — пробурчав Плутос, проте все ж дістаючи з-під стійки важку яскраву торбу. — Нові зробив, називаються «Кораблі Сет». Дуже смачні вийшли.

— Ой, Солодкий, як же ти мене балуєш! — витончено присівши у жартівливому реверансі, вигукнула Тіама й одразу ж розгорнула обгортку.

— Привіт, Плутос, — привітав товстуна Тіріган, що увійшов слідом. — Як наші справи?

— Чудово справи, дітки! Просто чудово… Настільки чудово, що аж погано!

— Це як, Солоденький? Такого не буває! — Тіама відправила цукерку до рота й солодко замружилася, закочуючи очі від задоволення. — Боги! Це просто фурор смаку!

— Так у чому справа? — усміхнувся хлопець. — Начебто все з аукціоном пройшло добре, тобі все привезли й навіть розвантажити встигли.

— Так-так-так, усе чудово, дітки, але в мене під дверима стоїть ЧЕРГА!

— Ти що, даром усе роздаєш, чи що? — засміялася Тіама.

— Я підняв ціни вдвічі, дівчинко! Ми заробили чудові гроші, але треба ще, ще й багато! Особливо стару стрілецьку зброю, боєприпаси, похідні піхотні табори, дроїди-розвідники…

— А є щось, що застрягло на складі? — запитав Тіріган, діловито спираючись на стійку.

— Та ні ж бо! Усе продано або заброньовано під аванс!

— У чому причина, Солоденький? Ну не твоє ж неперевершене чарівність так діє на покупців… Я не хотіла образити, якщо що, — хмикнула Тіама.

— Та годі, дівчинко, я далекий від досконалості, — анітрохи не образився торговець. — Відповідь проста, дітки: нові освоювані планети! Цілі дві системи. Вояки ганялися за розвідниками Адохай і випадково натрапили на системи-близнюки в Туманності Ашшур. ЧоТірі планети, повністю придатні для життя — по дві в кожній системі!

Плутос легким помахом руки розгорнув над столом голографічну карту сектора:

— Туманність Ашшур межує із сектором Атум, і в ній є їхні старі поселення — ну як поселення, монастирі їхнього культу. А ці дві системи, — торговець розгорнув проєкцію іншим боком, — знаходяться трохи осторонь. Начебто й не територія Атум, і далекувато від монастирів, а ось тут проходить прямий торговий шлях між Імперією та Кастою Ра, зовсім поруч! Перша — система Ніппур: планети Дер і Хатра, дві населені з восьми. Друга — система Едесса: планети Харран і Німруд, теж дві населені. І ось туди зараз пруть переселенці з Потрійного сектора, та й узагалі звідусіль!

Торговець важко підвівся з крісла і, склавши долоні на грудях, дрібними семенящими кроками підійшов до близнюків. Поклавши пухкі руки їм на плечі, він промовив зі скорботним, майже трагічним виразом обличчя:

— Діти мої, Тіріган і Тіама… Ви повинні зараз почути, як плачуть незароблені фаворити! — Він підняв пухкий вказівний палець угору й зачаровано подивився на стелю. — Ви чуєте їхні скорботні стогони?! Вони волають до тебе, Тіамо — до твоєї всеосяжної, дивовижної нахабності! І до тебе, Тірігане — до твого геніального, крижаного спокою! Вони просять: «Заробіть нас! Заробіть!»

— Отже, так, — Плутос миттєво змінив тон і дістав із кишені маленький кристал пам'яті. — Нам терміново потрібне військове майно. Ось, я склав списки. Щодо зброї — усе, що стріляє, і якомога дешевше, у будь-яких кількостях. Я не жартую!

— Слухай, Плутос, а ти часом проповідником раніше не був? — примружилася Тіама, насилу стримуючи сміх.

— Ні, дівчинко, не був. Мій бог — торгівля, а вона любить розрахунок, спокій і тишу. На вас усі мої надії, діти мої, — сказав Плутос, із кряхтінням сідаючи назад у крісло. — До речі, усі ваші прибамбаси зі списку запаковані й чекають біля корабля. Зізнавайтеся, де «Буйвола» відхопили?

— Та просто пощастило, — скромно знизав плечима Тіріган.

— Пощастило їм… Мені б так щастило! Ганяюся за такою вантажівкою вже два роки, а їм усе немов із неба падає! — надув губи Плутос.

— Треба зв'язатися зі скарбником, — задумливо промовила Тіама.

— Із Головним скарбником, — суворим тоном виправив її Тіріган. — Це важливо.

— Чорт, увесь час забуваю! Із Головним скарбником, — виправила себе дівчина.

— Нехай вам сприяє удача, діти мої! Ідіть, працюйте — і жвавіше! — наставляв їх Плутос, махаючи їм услід пухкою рукою.

Біля причалу близнюки спантеличено завмерли перед значною горою металевих контейнерів, складених біля вантажівки.

— Це що, усе наше? — здивовано запитав Тіріган у дроїда-доставника, що стояв поруч.

— Пан Плутос сказав, цитую: «Відвези дрібним близнюкам увесь цей армійський мотлох прямо до корабля й стій чекай, поки з'являться. Зникне хоч одна стріляна гільза — підеш в утиль». Кінець цитати, — безпристрасно відчеканив дроїд.

— Ну тоді завантажуй, — махнув рукою Тіріган. — Сподіваюся, там усе за списком, що ми відібрали.

Поки навантажувач із тихим гідравлічним гулом затягував контейнери у трюм і акуратно розставляв їх за номенклатурою, близнюки від нічого робити розташувалися на розкладних кріслах просто на бетонному полі ангара.

Прохолодне вечірнє повітря й легкий свіжий вітерець майже приспали Тірігана, коли Тіама відважила йому акуратного чергового стусана по потилиці:

— Не спати, слоняра! Краще дивись сюди! — Дівчина ткнула його носом у екран, що світився. — Завтра в системі Ніппур, на планеті Хатра, відбудуться масштабні земельні перегони! Взяти участь можуть усі охочі, зареєстровані до полудня. Тут і точні координати є.