2 розділ . Мамина коробка

   Встала. Вмилась. Вхопила бутерброд що уже підсох і вибігла. Ледве встигла добігти до початку пар . Першою з них трьох було Медіа виробництво з дуже противною викладачкою Марією Степанівною. - Привіт ,Насть як раночок ,а бачу вчорашня вечірка далась взнаки. - Привіт Каток ти знову у своєму худі я ж подарувала тобі нормальноу сукню на день народження. - Та нормальне худі і яка сукня в січні ? - Так дівчата на третьому ряду тихо пара іде! - прокричала викладач. - Вибачте Маріє Степанівною. - Продовжимо пару. Так вона і пройшла в тиші і зрідка перешіптуваннях студентів. Наступним президентом була спеціалізована журналістика. З тим самим Омеляном Васильовичем приємний чоловік хоча прізвища його ніхто не знає. Він має дружину і двох синів принеймі так кажуть. Про Марію Степанівну ходять чуткит,що вона має молодого коханця ,та самій їй сорок сім. Після цієї пари я з Настою пішли в кафе на обід. І вгадайте хто там був звісно це Ярослав. Ще від учора з'являється там де і я. Але були і плюси ще одна пара і додому . Це мала бути Журналістська майстерність ,але сталось диво і її відмінили. Я швидше щоб Настя кудись не затягнула побігла додому. В коридорі мене зустріла та сама коробка яку я принесла учора. Зранку вона мені не заважала ,але зараз муляла очі . Я розтягнулась затягнула коробку в зал , раніше вона здавалась лекшою .  Вона була міцно замотана скотчем. Прийшлось іти на кухню за ножем. Відкривши мені в очі кинулась велика подушка в пластиковому зіп пакеті які давно ніхто не використовує. На невеликій наліпочці було написано "татова подушка " . Я її витягнула під нею лежало три альбоми ,два щоденники, три флакони якихось парфумів,невеличка оксамитова коробочка та сушений букет . Усе було акуратно підписано. Я порозглядала усе і згадала що мені треба на співбесіду,я уже запізнювалась. На ходу поїла ,вдягнулась і вибігла. Слава богу заклад знаходився неподалік. І я встигла мене взяли . Я була на сьомому небі від щастя, не описати словами. Сьогодні ж почала працювати. Першим же клієнтом мені попався Ярослав. Це капець ну що це за нещастя. Я обслужила його на щастя він мене не впізнав. Зміна закінчилась і я повернулась додому це було блаженство лягти у ліжко. Непомітно для себе я заснула.

****

Тут розділи будуть виходити рідко тому попереджаю чіткого графіку нема як вийде.