9 розділ

- Не очікувала що ти захочеш зі мною зустрітись – промовила я,  тримаючи погляд прямо у вічі хлопця. У мої очах було суміш відчуттів: здивування, цікавість і трохи нервового напруження.

Світловолосий хлопець, як соняшник в полі, вражає своєю природною привабливістю. Його волосся, як злиття золотистого сонця і ніжних весняних вітрів, обрамлює обличчя в м'які, легкі локони. Світлі прядіння струмують навколо, даруючи враження теплоти і світла.

Обличчя цього хлопця, мов витвір мистецтва, випромінює невимушену красу. Ясні зелені очі відкривають глибину його душі, відбиваючи небесну ясність. Пронизливий погляд може бути як спокійним, так і виразно пристрасним, як весняне небо перед дощем.

Його вище відносної статури фігура здавалася створеною для граційних рухів, неначе танцюрист, який відтінює свою елегантність кожним кроком. Його дієвий стиль і природна впевненість привертають увагу, а світловолоса краса надає йому ауру світла та чистоти.

- А я що не можу зустрітись із любою сестричкою? - Сказав Лео, посміхаючись, але з характерним виразом вимогливості в його очах.

- Ти точно ні, тому кажи, що тобі потрібно, -  відповіла я, відчуваючи, що за столиком вібрує напруженість.

- Як грубо, але в цьому вся ти. Отже, ближче до справи. Я проявлю всю свою великодушність і не буду чіпати тебе й Августа у цій війні, але взамін я теж хочу одну маленьку послугу, -  сказав Лео, рішуче дивлячись на сестру.

- І яку саме? -  поцікавилася я, вже анітрошки не впевнена, чи варто було радіти з цієї зустрічі.

- Мені потрібно, щоб ти змогла вплинути на того нового керівника в компанії. Ти вже знаєш, якою ціною ми з Августом намагаємося вести свої справи, і мені потрібно, щоб ти зробила все можливе, щоб отримати його підтримку, -  визначно сказав Лео. - Компромат на Менера, мені відомо що він твій вітчим. Тому й звертаюсь до тебе.

- З чого ти взагалі взяв, що я допоможу тобі з цим?

- Хіба ти його не ненавидиш?

- Чого б це? В нис доволі гарні стосунки.

- А, так ти не знаєш…

- Не знаю що?

- Він підмінює «отруту», не відомо що станеться з Великим Феніксом, вона може в будь-який момент померти й коли прийде час для проведення ритуалу «очищення совісті» багато хто може померти. Це спишуть на помилку в ритуалі, але ніхто ніколи не подумає на отруту.

- Ти впевнений що це саме його рук справа?

- Звісно, але в мене не має доказів. Ти володієш абсолютно всією базою даних в клані Фенікса, що тобі навсети справки про когось.

- Без дозволи глави, або Головного радника я не можу нею користуватись. А ще у мене повинні бути вагому причини.

- Гаразд, тоді будуть тобі вагомі причини. Можливо ти іще не знаєш, але сьогодні вранці до лікарні потрапила твоя мати. І у неї амнезія, за була останні 13 років, все що вона зараз робить це питає де її люба донька. Тобі не здається це дивним? Я маю на увазі всі в клані знають про ваші стосунки, і зараз її поведінка виглядає дуже дивною. Десь приблизно в цей період з’явився Менер. Гадаю, тобі варто детальніше розібратись у цій ситуації.

****************************************************************************************************

Не знаю чому, але я все ж вирішила перевірити слова Ріона. Зазирнувши в потрібну палату я побачила як на ліжку лежала жінка. Зараз від усієї її впевненості й високомірства не було жодного сліду. Її обличчя було повне страху. Дивно зараз бачити її такою.

- Хто ти? – її голос був м’яким і ніжним.

- Ти дійсно мене не пам’ятаєш?

- А повинна? Чекай, можливо ти мені допоможеш. Я хочу зустрітись із своєю донечкою. А ці лікарі не випускають мене й не хочуть нічого пояснювати.

- Чому ти взагалі думаєш що вона хоче з тобою зустрітись?

- Як це чому? Я ж її мати, і взагалі вона така маленька і беззахисна.

- Ти її любиш?

- Звісно. У мене є альбом де записано все про неї, всі важливі моменти. Вона моя маленька квіточка.

Що відбувається? Чому вона це говорить з такою теплотою? Мама мене ненавидить і це знають всі. Так чому ж зараз все навпаки? Думки плутаються.

- Що ти тут робиш? – різкий, сердитий голос змусив мене здригнутись. Головний радник швидко вивів з кімнати і повів у якомусь напрямку.

- Запам’ятай, ти належиш мені. Ти моя дочка і я нікому тебе не віддам.

- Що? Пане Авелій прошу розкажіть мені усе. Я хочу знати правду.

- Ні, не хочеш.

- Прошу вас, інакше я вас зненавиджу.

- Якось переживу це

- Кого ви намагаєтесь обманути?

- Гаразд, тоді я розпочну з самого початку. Колись дуже давно я був закоханий у одну дівчину, збирався освідчитись, але вона обрала іншого. Мого найкращого друга. Через деякій час вони одружились, і у них народилась дочка. Пізніше мій друг помер у мене на руках, останнє про що він просив це попіклуватись про його сім’ю. Однак жінка сказала не наближаться до них. Оскільки, в них можуть бути проблеми через мій статус. Я декілька років не чув нічого про них, але все одно продовжував любити її. Одного разу на вулиці я побачив маленьку дівчинку серед вулиці. Почувши її ім’я, я все зрозумів. Тоді й вирішив забрати дитину до себе. Це було дуже раптове рішення, але я жодного дня не шкодував про це. Я турбувався про цю дівчинку як міг. Оскільки ти належиш до дітей фенікса постійно знаходишся в небезпеці. Верхівка клану постійно хоче поставити на місце свою людину на пост головного радника. І вони намагаються знищити інших дітей, будь-якими способами. Вони не бачать в тобі суперника, але оскільки ти моя донька це ускладнює ситуацію. Моя мила Луно я зроблю усе аби захистити тебе. Обіцяю.

- Ви досі любите мою мати?

- Хто знає. Уже стільки років минуло, вона вже далеко не та якою була. Можливо якби доля склалась по іншому ми й могли б бути разом…

POV Автор

У клані Фенікса, де давні традиції та спадковість мають велике значення, діти клану часто виростають в атмосфері взаємоповаги та співпраці. Вони називають себе братами та сестрами, навіть не маючи спільних батьків, що сприяє утворенню міцних зв'язків та взаємопідтримки.