Розділ 21 Таємна зустріч

 Щоб там не придумав принц, Шаль вирішив все ж піти. Перед від'їздом, радник сказав, що потрібно все зробити таємно. Це, мабуть, найменше здивувало парубка, тому одягся він в темний одяг. 

 Ось, він уже був біля оранжереї, частина якої виходила поза браму палацу. Непомітні двері відкрились й звідти вийшов слуга, що забрав коня Шаля. Сам же ж парубок увійшов всередину. За накритим столом сидів Коморен. 

 -Що тобі потрібно від мене, Ваша Високосте.

 -Лише з твоїх уст “Ваша Високосте” звучить образливо. 

 -Ближче до діла. - Схоже Шаль не хотів сідати напроти принца, тому стояв осторонь. 

 -Сядь. - Шаль проігнорував наказ, тому встав сам Коморен. 

 -Говори. 

 -В тебе якісь хитрі плани? Кажи, якщо плануєш якийсь бунт, тоді я не раджу тобі цього робити. Як мінімум не проти мене. 

 -З чого ти це узяв, та й взагалі я займаюсь своїми справами, а ти в них не лізь. - Коморен вирішив не ходити навколо й пішов на пролом. 

 -Чому привів супутницю на змагання? 

 -Ааа, то ти про Теріл… Нічого такого. Ти теж міг привести свою графиню, я б і слова не сказав. А ти на мою Теріл наїхати вирішив? - Коморен чути такого не хотів. "Мою Теріл"?! Що він собі дозволяє? В очах запалювалась суперечка. - Не получиться. 

 -Якщо вирішив використати її як зброю, я тобі не раджу. - Шаль задумався, дівчина дійсно є його зброєю, а він про це зовсім забув й допомагає їй в котрий раз. 

 -Це просто моя супутниця, що як я її з борделя на ніч зняв, тобі звідки знати? 

 Коморен вдарив Шаля по обличчі. Як він сміє так казати про Теріл? По гарячій щоці Шаль провів долонею. 

 -Її не можна купити як тебе. 

 -А ти звідки знаєш, в твоїх словах немає ні натяку на твій гострий розум, про який мені так багато розповідали. А ти до дівчини не чіпляйся, маєш якісь зв'язки з нею, скажи мені, я зараз же розірву їх. 

 -Ха, зв'язки!? Їй краще порвати їх з тобою, такий лицемір як ти не може бути поблизу такого янгола! 

 -Так от що - ви знайомі. Закохався, маючи наречену. Айайай, не можна так, Ваша Високосте. Графиня то знає? 

 -Не заручений я! 

 -Поки. Й доречі Теріл до тебе не піде, їй зі мною добре. 

 -Лише Теріл знає з ким їй добре, Шаль. 

 -Серйозно? Ну точно не з тобою. 

 -Не зі мною? А її слова для тебе пустка? Вона сама сказала, що зі мною їй добре. - Шаль скривився, як дівчисько могло таке йому сказати й чому йому? - Може ти її в полоні тримаєш? 

 -Хах, ну може. Проте ти так за неї не переживай. Вона не твоя. 

 -А чия? А? Можливо твоя? - Бурштини вдивлялись в широти фіалкових полів. 

 -Можливо. - Шаль посміхнувся. 

 -Значить так, я закриваю очі на твої плани, а я знаю вони у тебе є, а ти натомість більше ніколи не спілкуєшся з Теріл. 

 -Якось нечесно получається, не думаєш? 

 -Гаразд, можу і заплатити. 

 -Мені не потрібні брудні гроші твого батька. 

 -Три твоїх статка, вистачить? 

 Шаль затих. Принц так і знав, що він погодиться. Хитра посмішка уже малювалась в обличчі. Проте фіолетові очі глянули зверхньо, Коморен здивувався. 

 -Та ні за які гроші! Мене твоя матір не купила і ти не купиш. Виведи мого коня, я їду. 

 Шаль був просто розлючений, тож не бажаючи більше бачити принца він вийшов не вулицю. Гаразд дівчисько, проте брудні гроші бувшого імператора! Як він тільки посмів ставити умови!? 

 Невдовзі коня привели й Шаль помчався додому. 

 Як це матір не купила? Вона щось провертала за його спиною? До Коморена підійшов Джон. 

 -Джон, виясни, коли імператриця захотіла купити довіру Шаля. - Парубок здивовано глянув на Коморена. - Мені зовсім не подобається, що вона не розповіла мені про це. 

 -Рен, хто кого хотів купити? Я нічого не розумію. 

 -Імператриця Шаля, я сам недавно дізнався. Й потрібно вивідати про Теріл. Де вона, з ким, чи не тримають її насильно - це все я мушу знати. 

 -Добре, Рен. 

 -Я придумав, ти поїдеш з візитом до помістя Шаля, а тоді все оглянеш. Мені потрібні зачіпки на нього. 

 -Рен, а як я так просто маю прийти туди? Мені потрібен привід. 

 -Ох, привід ще буде, Джоне, але біловолоска… Він мене так дратує! Тепер я мушу не просто вивести його на чисту воду, я хочу, щоб він страждав! Він посягнувся на найцінніше - те, за що я голову відріжу.

 Теріл ніяк не могла заснути. Манливе срібне сяйво кликало її до вікна, дівчина покірно пішла за ним. Поглянувши в сад, вона побачила дивну чорну постать, що тихо заходила до будинку. 

 Теріл злякалась, якийсь чоловік таємно проникає в помістя. Була ніч, тож вона не наважувались нікого будити. Проте єдиний, до кого вона, мабуть, зараз може звернутись - це Шаль. 

 Дівчина тихо, навшпиньках, пішла до нього. На щастя, кімната юнака була не дуже далеко. 

 Теріл постукала в двері, їй ніхто не відкрив. Він, мабуть, також вже спить. Дівчина почула кроки грабіжника й забігла в кімнату Шаля. Тут було темно, не так світло як в її кімнаті, лиш один промінець місяця добре освітлював його ліжко, проте Шаля не було. 

 Дівчині стало лячно, вона сперлась на двері, але зненацька вони почали відкриватись. Теріл почала падати, але мужні чоловічі руки схопили її. 

 Доки незнайомець не вимовив жодного слова, дівчина відштовхнула його та наставила руки вперед. Ніби була впевнена в своїх діях, але сама не знала що зараз робить. З середини, ніби з самих грудей аж до рук, почало виходити щось дивне - якийсь приємний морозок. Вона напрямила його на противника. 

 Долі секунди й в повітрі здійнялась водяна сфера, що одразу, немов стріла, полетіла в чоловіка. Той впав захлинаючись від води, але все ж мовив:

 -Теріл, - дівчина схаменулась, впізнала голос Шаля, тут же підбігла до нього. - що ви тут робите? 

 -Шаль?! Вибачте, вибачте, я думала це злодій! Вибачте мене! 

 На шум здійнялась прислуга. Усі були зі свічками, але побачивши мокрого й лежачого юнака старша покоївка мовила:

 -Що з вами сталось, містере Шале?